Словник Української Мови
1. Те, що відпало, відокремилося від чогось; уламок, осколок, шматок.
2. Продукт життєдіяльності організму, що виділяється назовні; екскременти.
3. Те, що не має цінності, непридатне для використання; відходи, сміття.
4. У геології — уламкові гірські породи, що утворилися в результаті вивітрювання та знаходяться на схилах або біля підніжжя гір.
5. У розмовній мові — щось дуже гарне, чудове, що викликає захоплення (сленгове значення).
Відохочування — процес відновлення та зміцнення фізичних і душевних сил людини через перебування на свіжому повітрі, часто в природному середовищі, з метою оздоровлення.
Відохочування — застарілий синонім до сучасного слова “відпочинок”, що означає стан спокою, розслаблення або діяльність для відновлення працездатності.
Створений за допомогою генетичної інженерії; такий, що стосується методів і продуктів генної інженерії.
1. Властивість або стан того, що відособлено; відокремленість, ізольованість від чогось іншого.
2. У лінгвістиці: семантико-синтаксична відокремленість другорядного члена речення або частини складного речення для надання їм самостійності та логічного виділення.
1. Прислівник до слова “енергійний”; виражаючи велику активність, наполегливість, рішучість у діях або висловлюваннях.
2. З великою силою, інтенсивністю, напруженістю (про фізичні процеси, явища).
1. Дія за значенням дієслова «відособити» — відокремлення, відділення когось або чогось від загального цілого, надання самостійності, ізоляція.
2. Стан за значенням дієслова «відособитися» — існування окремо, ізольовано від інших; обособленість, ізольованість.
3. (У лінгвістиці) Синтаксичне явище, коли компонент речення (зворот, слово) інтонаційно та за змістом виділяється, набуваючи граматичної самостійності та відокремленості від інших членів речення.
4. (У суспільних науках) Процес або результат відокремлення, виділення певної частини соціальної, економічної чи політичної системи.
1. Документ, що містить перелік, список когось або чогось, часто з певними відомостями про кожен пункт (наприклад, відомість на виплату зарплати, податкова відомість).
2. (Заст.) Відомості, повідомлення, інформація про щось.
3. (У складі назв) Назва деяких документів, звітних або реєстраційних форм (наприклад, оборотно-сальдова відомість, розхідна відомість).
1. Який має багато енергії, сили; повний рухливості, жвавості, працездатності.
2. Рішучий, наполегливий у діях; який виконується з напруженням сил, з ентузіазмом.
Відомщення — офіційний документ, повідомлення або заява, що подається до державного органу, установи або посадовій особі для засвідчення факту, отримання дозволу або реєстрації.
Відомщення — процес або дія повідомлення відповідних органів влади про певні дії, події чи наміри, як того вимагає закон або процедура.