Словник Української Мови
Спеціалізована сільськогосподарська або будівельна машина, призначена для механічного перемішування різних шарів ґрунту, а також для змішування ґрунту з добавками (вапном, цементом, добривами тощо) з метою поліпшення його якості, структури або міцності.
Робочий орган (пристрій, навісне або причіпне знаряддя) до трактора або самохідної машини, що виконує операцію змішування ґрунту за допомогою фрез, роторів, лопатей або шнеків.
Едафофіт — рослина, що пристосована до життя в специфічних ґрунтових умовах, наприклад, на засолених, піщаних або кам’янистих ґрунтах.
Едафофіт — вид рослини, чий ріст і розповсюдження обумовлені певними фізичними або хімічними властивостями ґрунту, а не кліматичними факторами.
Вар’єте — театр або театралізоване видовище, в програмі якого поєднуються різні жанри: естрадні номери, комедійні сценки, танці, спів, циркові елементи; водевіль.
Вар’єте — музична п’єса легкого, розважального характеру, що поєднує спів, танець та діалог.
Вар’єте — назва театрів або концертних закладів, що спеціалізуються на таких виставах або програмах.
1. (заст.) Психічний розлад, божевілля; стан людини, що втратила розум.
2. (перен.) Безрозсудна, шалена дія, вчинок або поводження; щось безглузде, нерозумне.
3. (перен., розм.) Надзвичайна сила, інтенсивність чогось; шаленість, несамовитість (наприклад, явищ природи).
Газообкурювання — процес обробки продуктів харчування (переважно м’яса, риби, сиру) димом, що утворюється при спалюванні деревних стружок або тирси в спеціальних камерах, з метою надання специфічного аромату, смаку, забарвлення та покращення зберігання.
Газообкурювання — технологічний процес у харчовій промисловості, при якому продукт обкурюється штучним димом, отриманим з димових генераторів, що дозволяє точніше контролювати інтенсивність, температуру та компоненти обкурювання порівняно з традиційним способом.
1. (в архітектурі) Внутрішній відкритий простір будівлі (переважно церковної), обмежений з усіх боків стінами, галереями або аркадами; внутрішній дворик.
2. (застаріле) Загальна назва для різних видів закритих екіпажів, колісних повозок або саней з кузовом, призначених для перевезення людей.
Едафотоп — частина біотопу, що характеризується певним ґрунтовим середовищем (ґрунтовими умовами), яке формується під впливом рельєфу, клімату, материнської породи, рослинності та інших факторів і є місцем існування для ґрунтових організмів.
Едафотоп — сукупність абиотичних (фізико-хімічних) факторів середовища, пов’язаних із ґрунтом, що впливають на організми в конкретному місці їх проживання.
1. Власна назва давньої столиці держави Хорезм (нині територія Узбекистану), важливого торговельного та культурного центру Середньої Азії в період з VI ст. до н.е. по XIII ст. н.е.
2. У словосполученні “Вар варський” — археологічний термін для позначення специфічної культури ранньозалізної доби (VI ст. до н.е. — VI ст. н.е.), поширеної на території сучасного Узбекистану, Туркменістану та Афганістану, названої за містом Вар.
1. (розм.) Різко, з силою вдаритися об щось, отримати удар; зазнати фізичного пошкодження внаслідок необережного руху або зіткнення.
2. (перен., розм.) Зазнати невдачі, провалу; потрапити у неприємну ситуацію, часто через власну помилку або необережність.
Спеціальна техніка нанесення фарби на поверхню, при якій фарба розпилюється у вигляді туману (аерозолю) за допомогою стисненого повітря або спеціального розпилювача (вапортувача).