Словник Української Мови
1. Технічний пристрій або конструктивний елемент, призначений для зчіплення, з’єднання або підвішування чогось до чогось (наприклад, причіпного знаряддя до трактора, вагонетки до локомотива).
2. Розмовне позначення причепа до транспортного засобу (автомобіля, мотоцикла тощо).
3. У переносному значенні — нав’язлива, докучлива людина, яка пристає до когось; також — нав’язлива дія, вимога або предмет розмови.
1. Стосунковий до святого Георгія (Юрія), пов’язаний з ним, названий на його честь.
2. Стосунковий до найвищої військової нагороди Російської імперії — ордена Святого Георгія або Георгіївського хреста, а також до кавалерів цієї нагороди.
3. Стосунковий до Георгіївської стрічки — двоміколорової стрічки, що символізує військову доблесть, або до громадської акції з її використанням.
Вроджена вада розвитку, при якій через дефект кісток черепа відбувається випинання оболонок головного мозку (менингоцеле) разом з мозковою тканиною (енцефалоцеле).
1. Фізіологічний процес сприйняття зовнішніх подразників або стану власного організму за допомогою органів чуттів; окремий акт такого сприйняття.
2. Емоційний стан, переживання, що виникає в свідомості внаслідок зовнішнього впливу або внутрішніх роздумів; почуття.
3. Уява, інтуїтивне розуміння чогось, що не підкріплене чіткими доказами; передчуття, здогад.
По батькові жінки або дівчини, утворене від чоловічого імені Георгій (Георгійович у родовому відмінку).
Властивість або стан того, що можна відчути, сприйняти органами чуття або усвідомити розумом; помітність, відчутність.
У медицині та психології — здатність до відчуттів, чутливість.
У техніці, метрології — міра здатності приладу або системи реагувати на невеликі зміни вимірюваної величини; чутливість.
енцефаломаляція — патологічний процес у головному мозку, що характеризується розм’якшенням та руйнуванням мозкової тканини внаслідок її некрозу (відмирання), здебільшого через критичне порушення кровопостачання (ішемію) або інфекційне ураження.
Властивість або стан того, що може бути відчужене, тобто передане іншій особі, відокремлене від власника.
У філософії та соціології — стан відчуження людини від суспільства, результату власної праці, самої себе або природи, що призводить до втрати ідентичності, почуття існування та контролю над власним життям.
1. Дія за значенням дієслова “відчужувати”; передача кимось свого майна, права чи іншої цінності іншій особі, часто примусовим або правовим шляхом.
2. У філософії та соціології — стан відокремлення людини або соціальної групи від результатів їхньої праці, суспільства, власної сутності чи природи, що призводить до почуття ізольованості та втрати контролю.
3. У психології — відчуття емоційної відстані, ізоляції, втрати зв’язку з собою, іншими людьми або навколишнім світом.
4. У праві — юридичний акт передачі права власності на майно, цінні папери тощо від однієї особи до іншої.
1. Декоративна багаторічна рослина родини айстрових з великими квітковими кошиками різноманітної форми та забарвлення, що вирощується в садах та парках (Dahlia).
2. Квітка цієї рослини.