1. (розм.) Хвилюватися, метушитися, поспішати, виконуючи якусь роботу; клопотатися.
2. (розм.) Сваритися, лаятися, ворогувати з кимось.
-
еклетика
1. Філософський напрям або метод, що полягає у створенні власної системи поглядів шляхом механічного поєднання різнорідних, часто суперечливих ідей, положень із різних вчень.
2. У мистецтві та архітектурі — стильова тенденція або художній метод, що ґрунтується на довільному поєднанні різних стилів, форм, елементів різних історичних епох.
3. У побутовому вжитку — несхвальна характеристика чогось, що є позбавленим внутрішньої єдності, що являє собою неорганічну суміш різнорідних явищ, поглядів, смаків.
-
галогеноводні
галогеноводні — бінарні хімічні сполуки галогенів (фтору, хлору, брому, йоду) з воднем, що мають загальну формулу HHal, де Hal — атом галогена; до них належать фтороводень, хлороводень, бромоводень, йодоводень.
-
веретка
1. Діалектна назва невеликого ручного відерця, зробленого з дранок або лубу, для збирання ягід, грибів тощо.
2. Рідкісна назва невеликого ручного кошика, плетеного з лози або кори, зазвичай з однією ручкою.
3. У техніці — деталь у вигляді невеликого валика або циліндра в механізмах для намотування ниток, стрічки, дроту (наприклад, у швейній машині, кінопроєкторі).
-
веретище
1. Власна назва села в Україні, зокрема у Вінницькій та Чернігівській областях.
2. (заст.) Велика, груба тканина з лляної або конопляної пряжі, часто використовувалась для мішків, ряден, покривал або як найпростіший одяг; саме полотно з такої тканини.
3. (перен., розм.) Про старий, зношений, часто великий і незграбний предмет одягу або про грубу, невибагливу тканину.
-
еклетизм
1. Філософська течія в античності, що поєднувала різні вчення, школи та ідеї, вибираючи з них, на думку прихильників, найбільш переконливі положення.
2. У мистецтві, архітектурі та літературі — метод творчості, що полягає в механічному поєднанні різнорідних стилів, художніх прийомів або ідей з різних джерел без їхнього органічного синтезу.
3. У побутовому значенні — неузгодженість, відсутність єдиного принципу, що виражається в суміші різних, часто суперечливих, поглядів, смаків або елементів.
-
галогеноводневий
Який стосується сполук галогенів з воднем або містить їх у своєму складі.
Який утворений з галогеноводню або містить його як складову частину.
-
веретина
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. (заст.) Те саме, що веретено — дерев’яна паличка для ручного прядіння вовни, льону тощо, що має потовщення посередині або внизу.
-
веретенце
1. Зменшувально-пестливе від слова «веретено» — невелике веретено, тонке веретено.
2. Біол. (Veretillum cynomorium) — вид колоніальних морських тварин класу коралових поліпів (Anthozoa), що має видовжений циліндричний стовбур і нагадує за формою веретено; поширений у Середземному морі.
3. Бот. (Veronica spicata) — багаторічна трав’яниста рослина роду вероніка (Veronica) родини ранникових, з видовженими, щільними суцвіттями; видівка колосиста.
-
еклесія
1. У Стародавній Греції — народні збори повноправних громадян міста-держави (полісу), вищий орган влади, що вирішував найважливіші суспільні та державні справи.
2. У ранньохристиянській та візантійській традиції — загальна назва для церковної громади, зібрання віруючих; часто вживається як синонім слова “церква” у значенні спільноти християн.
3. У сучасному вжитку (переважно в релігійному та академічному контексті) — термін для позначення християнської церкви як універсальної інституції або місцевої релігійної общини, що походить від грецького “ἐκκλησία” (ekklēsía).