1. Властивість або якість чогось, що викликає еротичні почуття, пов’язана з еротикою; насиченість еротичним змістом, чуттєвістю.
2. Сукупність еротичних, чуттєвих елементів у поведінці, мистецтві, літературі тощо.
Словник Української Мови
1. Властивість або якість чогось, що викликає еротичні почуття, пов’язана з еротикою; насиченість еротичним змістом, чуттєвістю.
2. Сукупність еротичних, чуттєвих елементів у поведінці, мистецтві, літературі тощо.
1. Історичний період у державному житті України (середина XVII — кінець XVIII століття), коли верховна влада належала гетьману як керівнику козацької держави.
2. Уряд, адміністрація гетьмана; система державного управління на чолі з гетьманом.
3. Територія, яка перебувала під владою гетьмана; козацька держава в певних історичних межах.
1. Ставати частиною чогось, входити до складу чогось як органічний елемент; інтегруватися.
2. Конструктивно поєднуватися з чимось, ставати вбудованим у якусь конструкцію, систему або структуру.
3. У переносному значенні: пристосовуватися до певного середовища, колективу, системи відносин.
1. Розм. Потрапити кудись, влізти, встромляючись, впираючись у щось; вп’ястися.
2. Розм. Ударитися, вдаритися об щось, врізатися.
3. Розм. Впасти, плюхнутися кудись, у щось (наприклад, у воду, у сніг).
1. Розміщувати, встановлювати щось всередині чогось іншого, монтувати як складову частину в цілісну конструкцію або систему.
2. Перен. Органічно включати, інтегрувати якийсь елемент (ідею, функцію, процедуру) у більш широку структуру, концепцію або процес.
1. Різко, з силою вдарити когось або щось, завдати удару.
2. Швидко, різким рухом кинути, вкинути щось кудись.
3. Розм. Почати щось робити енергійно, з запалом, з повним зануренням у процес (наприклад, вбухнути в роботу, в навчання).
1. Прислівник до слова “еротичний”; так, що стосується еротики, викликає еротичні почуття, відчуття; з сексуальним підтекстом або забарвленням.
2. У значенні прислівникового виразу: з вираженою чуттєвістю, пристрасно, з відтінком сексуальної привабливості (про поведінку, погляд, манеру спілкування тощо).
1. Військовий та державний правитель, верховний голова козацького війська та адміністративно-територіальних утворень (наприклад, Гетьманщини) в Україні в XVI–XVIII століттях, який обирається козацькою радою або призначається згори.
2. Титул командуючого військом у Речі Посполитій та деяких інших європейських країнах (наприклад, у Великому князівстві Литовському, Молдовському князівстві) у XV–XVIII століттях.
3. Почесний титул, що надавався в Російській імперії (з 1827 року) генералам, які командували окремими великими військовими підрозділами (наприклад, гетьман всієї козацької кінноти).
1. Такий, що призначений для вбудовування, монтування всередину чогось або в конструкцію іншого пристрою, механізму чи системи, утворюючи з ними єдине ціле.
2. У комп’ютерній техніці та програмуванні — такий, що є невід’ємною частиною апаратного чи програмного забезпечення, інтегрований у більшу систему для виконання певних спеціалізованих функцій.
1. Розм. Вкласти значні кошти, інвестиції (часто надмірні або невиправдані) у щось; інтенсивно вкладати гроші або ресурси.
2. Розм. Сильно вдаритися, врізатися у щось тверде або впасти з силою.