гетьман

Приклад 1:
То бу­ла здав­на, ще за гетьман­щи­ни, го­лод­на, не­на­жер­ли­ва са­ра­на, кот­ра на­летіла з Польщі на вільні сте­пи розкішної Ук­раїни… Жер­ти, тро­щи­ти – од­на в неї здав­на дум­ка… Звик­ши підби­ра­ти крих­ти з пансько­го сто­лу, ви­ли­зу­ва­ти тарілки після смач­них панських страв, во­на пе­ре­да­ла й по­тем­кам нахлібницькі зви­чаї й стра­шен­ну жа­гу до всього смач­но­го, со­лод­ко­го. Своїми ру­ка­ми во­на нічо­го не за­роб­ля­ла, бо шля­хетські ру­ки зда­лись на що інше – до гост­рої шаблі, до лег­кої пос­лу­ги чи ко­ро­лю, чи маг­на­ту… По­том­ки “го­ло­пу­зих” ус­мок­та­ли з ма­те­ри­ним мо­ло­ком про це дум­ку… Бу­ло їх у війську си­ла,- най­більше там во­ни й по­чи­на­ли свою служ­бу.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Не­хай гос­подь па­рує, ко­ли собі прий­шлись до па­ри!» IV А ба­га­тир­ка бу­ла Ма­ру­си­на ма­ти з діда-прадіда: у неї в світлиці під сто­лом бу­ли за­ко­пані ще якісь пи­лявські гроші, то сподіва­лись гульні на всю Гетьман­щи­ну. Прохор був собі так, не­ба­га­тий ко­зак: йо­го па­но­тець на оса­ульстві батьківщи­ну над­по­ло­ви­нив, щоб то од знач­но­го то­ва­рист­ва не одрізня­тись; так, от­же, йо­го Прохоркові па­ра ви­па­да­ла як­раз до поп­ра­ви.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 3:
– Чхнеть i не тiльки я, та хоч би сам пол­ко­вий пи­сар, та що й ка­за­ти: чхне i наш най­яс­нi­ший i най­вельмож­нi­ший пан гетьман, як оная зло­мерз­кая ка­ба­ка возг­нiз­диться у но­сi йо­го яс­но­вельмож­нос­тi, а її, ока­ян­ної, по­до­бiє суть си­це­вая пиль, вiт­ром воз­ме­таємая. I аще не сот­во­рим вне­зап­но­го одож­де­нiя, усе iз­сох­неть i по­гиб­неть!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”