1. Амос — чоловіче особове ім’я біблійного (єврейського) походження.
2. Амос — один з дванадцяти малих пророків Старого Завіту, пастух, автор Книги пророка Амоса в Біблії.
3. Амос — рідкісне прізвище українського або іншого слов’янського походження.
Словник Української Мови
1. Амос — чоловіче особове ім’я біблійного (єврейського) походження.
2. Амос — один з дванадцяти малих пророків Старого Завіту, пастух, автор Книги пророка Амоса в Біблії.
3. Амос — рідкісне прізвище українського або іншого слов’янського походження.
1. По батькові жіночої статі, утворене від чоловічого імені Амос; вказує на ім’я батька особи (напр., Марія Амосівна).
2. Прізвище, утворене від імені Амос, яке носить жінка (напр., Олена Амосівна).
1. Прізвище українського поета, перекладача та громадського діяча, сина класика української літератури Тараса Шевченка — Тараса Григоровича Шевченка (Амосович — від імені діда по матері, Амоса).
2. У літературознавстві та культурології — символічне ім’я, що вживається для позначення Тараса Шевченка в контексті його родинних зв’язків та спадщини.
Амошеніт — рідкісний мінерал класу силікатів, водний силікат кальцію та алюмінію, що належить до групи цеолітів. Названий на честь італійського мінералога Франческо Амошені (Francesco Amosso).
Наука про виноградну лозу (рід Vitis), що вивчає її біологію, сорти, географічне поширення, технології вирощування та селекції.
1. (про рослини) Такий, що має довгі гнучкі пагони, які вільно звисають униз; призначений для вирощування в підвісних вазонах, кошиках тощо.
2. (про вазон, кошик тощо) Призначений для підвішування та вирощування в ньому ампельних рослин.
Амперанс — власна назва вигаданої фізичної величини, що використовується в гумористичному контексті (наприклад, в анекдотах про фізиків) для позначення одиниці вигаданого виміру, утворена за аналогією з реальними термінами (наприклад, опір, індуктивність).
Амперанс — рідковживана назва для позначення електричної провідності, еквівалентна терміну “адмітанс” (комплексна провідність у ланцюгах змінного струму).
1. Фізична величина, що характеризує намагнічувальну силу електричного кола або котушки зі струмом, чисельно дорівнює добутку сили струму в провіднику на кількість витків у котушці; одиниця магніторушійної сили в системі СІ.
2. Практична одиниця магніторушійної сили, що застосовувалася в техніці до запровадження системи СІ, еквівалентна 0,4π (приблизно 1,256) гілберта.
Одиниця вимірювання електричної потужності, що дорівнює потужності постійного струму силою 1 ампер при напрузі 1 вольт; еквівалентна одному вату (Вт).
Електротехнічний прилад, призначений для вимірювання сили електричного струму, напруги та потужності в ланцюзі, що поєднує функції амперметра, вольтметра та ватметра.