• анагностик

    1. У давньогрецькій освіті — учень, який відвідував лекції викладача, але ще не був його офіційним зарахованим студентом (академіком).

    2. У сучасному вжитку (рідко) — людина, яка самостійно вивчає яку-небудь науку або дисципліну, не перебуваючи на офіційному навчанні; вільний слухач, самоук.

  • анаклізис

    Анаклізис — у давньогрецькій метриці: короткий склад на початку віршового рядка, який не враховується при визначенні розміру вірша.

    Анаклізис — у літургіці: короткий уривок зі Святого Письма (зазвичай з Псалтиря), що читається або співається під час ранкової служби в православному та греко-католицькому богослужінні.

  • анаклітичний

    1. (у психоаналізі) — такий, що характеризується або викликаний сильним емоційним зв’язком дитини з особою, яка забезпечує її потреби (наприклад, годування), що розглядається як основа для формування подальших об’єктних стосунків.

    2. (у лінгвістиці) — такий, що стосується анаклізи; властивий анаклітичній мові або конструкції, де граматичні значення виражаються окремими службовими словами, а не зміною форми основного слова.

  • анаконоза

    Анаконоза — власна назва роду викопних черепах родини навкруглошейних, що існували в еоцені на території сучасної Європи.

  • анакраст

    1. У віршуванні — двоскладова стопа, що складається з двох ненаголошених складів (∪ ∪), яка може вживатися на початку віршованого рядка або після перерви у стопі.

    2. У музиці — початок музичної фрази зі слабої частки такту, що створює ефект ритмічного зсуву.

  • анакреонтизм

    1. Літературний напрям, що виник у західноєвропейській поезії епохи Відродження та Просвітництва, наслідував теми, мотиви та легкий, граційний стиль давньогрецького поета Анакреонта, зосереджуючись на прославлянні радощів життя, любові, вина, веселощів та насолоди молодістю.

    2. Конкретний твір (вірш, ода), написаний у такому стилі, що оспівує радісність земного буття, чуттєві насолоди та відверто ігнорує героїчні або громадянські мотиви.

    3. У ширшому значенні — життєва філософія або настрої, що характеризуються легковажним, гедонистичним ставленням до життя, прагненням до розваг та насолод.

  • анакротичний

    1. (У медицині, про пульс) — такий, що має додаткову хвилю на спадному відрізку кривої артеріального пульсу, яка спричинена збільшеним периферичним опором судин або зниженою скорочувальною здатністю лівого шлуночка серця.

    2. (У літературознавстві) — такий, що містить анахронізм, хронологічно невідповідний, що поєднує елементи різних історичних епох.

  • анакротія

    Анакротія — у медицині: додаткова хвиля на спадній частині кривої сфігмограми (графічного запису пульсу), що спостерігається при деяких патологіях серцево-судинної системи.

    Анакротія — у фізіології: підйомна частина кривої артеріального пульсу (анакрота), що відповідає фазі систоли серця та підвищенню тиску в артеріях.

  • анакруса

    1. У віршознавстві — один або кілька зайвих на початку віршового рядка складів, що не входять до метричної схеми вірша, але забезпечують ритмічну рівновагу; безнаголоші склади перед першим наголошеним стопою.

    2. У музиці — початковий, неповний такт, що передує першому повному такту музичного твору або його частини; затактовий такт.

  • анаксонія

    1. Власна назва давньогрецького міста-держави (поліса) на острові Аморгос у Кікладах, відомого завдяки знахідкам архаїчних написів, що містять давні зразки грецького алфавіту.

    2. Власна назва давньогрецької колонії на узбережжі Фракії (територія сучасної Болгарії), заснованої мілетцями в VI ст. до н.е.