1. Створений на основі суміші гелію та неону; що містить ці гази або працює за їх участі.
2. Стосовний до газового лазера, активним середовищем у якому є суміш гелію та неону, що генерує випромінювання в червоній області спектра.
-
емпірика
1. Сукупність знань, отриманих на основі досвіду, спостереження або експерименту, без опори на теорію чи абстрактні міркування; досвідчені дані.
2. (у філософії) Дослідний, чуттєвий пізнання, протиставлене теоретичному мисленню; емпіризм як філософський напрям.
3. (перен., розм.) Те, що перевірено практикою, реальним життям; життєвий досвід.
-
вулканізаторниця
Жінка, яка працює вулканізаторником, фахівчиня з ремонту автомобільних шин шляхом вулканізації.
-
гелієвий
1. Який стосується гелію, властивий гелію, складається з гелію або містить його.
2. Призначений для роботи з гелієм або його зберігання.
-
вулканізаторник
Вулканізаторник — робітник, який займається вулканізацією, тобто ремонтом шин та виробів з гуми шляхом їх нагрівання під тиском для надання їм міцності та пружності.
-
вулканізатор
1. Пристрій або обладнання для вулканізації гуми, тобто технологічного процесу обробки каучуку з метою надання йому пружності, міцності та стійкості до зовнішніх впливів.
2. Фахівець, робітник, який займається вулканізацією гуми або ремонтом шин шляхом вулканізації.
-
емпірик
1. Послідовник емпіризму — філософського напряму, що визнає досвід (емпірику) єдиним джерелом пізнання, заперечує роль розуму та теорії в процесі пізнання.
2. Людина, яка в своїй практичній діяльності (науковій, професійній тощо) керується виключно досвідом, практикою, не спираючись на теоретичні знання.
3. (У стародавній медицині) Представник напряму емпіричної школи, яка в лікуванні хвороб заперечувала теорію та ґрунтувалася виключно на практичному досвіді й спостереженнях.
-
вулканізат
Вулканізат — продукт вулканізації, готова гумотехнічна вироба або матеріал (наприклад, гума, ебонит, гумотекстиль), що отримав пружність, міцність та стійкість до зовнішніх впливів внаслідок хімічної обробки каучуку.
-
геліцин
1. (біохімія) Органічна сполука, алкалоїд, що міститься в листі та корі рослин роду Helicia родини Протейні, має фармакологічні властивості.
2. (зоологія) Рід наземних черевоногих молюсків родини Helicidae, до якого належать, зокрема, виноградні равлики (Helix pomatia).
-
вулканів
1. Родовий відмінок множини від “вулкан” — геологічна формація, де магма, попіл та гази вивергаються на поверхню Землі або іншого небесного тіла.
2. Родовий відмінок множини від “Вулкан” — у римській міфології: бог вогню та ковальської справи, покровитель ремісників.