1. (заст.) Бути зображеним, відтвореним у живопису; мати своє відображення в картинах.
2. (перен., рідк.) Яскраво, барвисто описуватися, зображатися в літературному творі, оповіді тощо.
-
живописати
1. Майстерно, яскраво та детально зображати, описувати щось словами, передаючи образи, подібно до художника, що пише картину.
2. Уживається також у прямому, застарілому значенні: займатися живописом, писати картини, малювати.
-
живописання
1. Те саме, що живопис — вид образотворчого мистецтва, твори якого створюються за допомогою фарб, нанесених на плоску поверхню.
2. Застаріла назва для художнього опису, яскравого словесного зображення кого-небудь або чого-небудь.
-
живопис
1. Вид образотворчого мистецтва, творіння художніх образів за допомогою фарб, що наносяться на плоску поверхню (полотно, дошку, стіну тощо).
2. Твір такого мистецтва, картина, зображення, виконане фарбами.
3. Переносне значення: яскравий, барвистий словесний опис чого-небудь, що створює уяву про щось у образах.
-
живоносність
1. Властивість живоносного, здатність дарувати, підтримувати або відновлювати життя; життєдайна сила.
2. У християнській традиції — епітет, що надається джерелу, воді або рослині, яким приписується чудесна цілюща або життєдайна сила; також образна характеристика святині чи символу, що несе духовне життя.
-
живоносний
1. Який дає життя, сприяє життю, зберігає життя; життєдайний, життєтворчий.
2. У релігійному контексті, зокрема в християнстві: такий, що дарує духовне життя, благодать, спасіння (наприклад, про Хрест, про Благодать).
3. У переносному значенні: сповнений життєвої сили, енергії, що оживлює, надихає, поновлює сили.
-
живонародженість
1. (мед.) Спосіб народження дитини, при якому вона з’являється на світ живою, а не мертвонародженою; протилежне до мертвонародженості.
2. (перен., рідко) Вроджена, природна яскравість, енергійність, життєрадісність характеру або вияву.
-
живонародження
1. (мед., заст.) Процес народження живої дитини, а не мертвонародження; живородіння.
2. (перен., рідко) Про щось, що народжується, виникає живо, активно, з енергією.
-
живонароджений
Який народився живим, не мертвий (про дитину, тварину).
Уживається як складова частина власних назв, зокрема в християнській традиції, для позначення ікон або храмів, присвячених Ісусу Христу (наприклад, ікона Живонародженого Христа).
-
живомовний
1. Який містить у собі живу мову, що передає розмову, діалог; такий, що нагадує усне мовлення.
2. Який відрізняється живою, виразною, емоційною мовою; красномовний.