Ергозин — біологічно активна речовина, алкалоїд, що міститься в грибах роду споришня (Claviceps), подібна за структурою та дією до ерготаміну.
-
валентина
1. Жіноче особове ім’я латинського походження (від Valentinus), що вживається в українській мові.
2. Розмовна назва листівки або невеликого подарунка (часто у формі серця), яку прийнято дарувати коханій людині, подрузі або другові на день святого Валентина (14 лютого).
-
гетеробластний
1. (у біології, про рослини) Такий, що має стебло з листям, яке різниться за формою та розміром на різних висотах або в різний вік.
2. (у біології, про тканини) Утворений клітинами різного походження, будови або функції; протилежне гомобластному.
-
валентин
1. Чоловіче особове ім’я латинського походження (лат. Valentinus), що вживається в українській мові.
2. У розмовній мові — чоловік, який отримує листівку, подарунок або визнання у почуттях на День святого Валентина (14 лютого); також — сама листівка (валентинка) з любовним посланням, що відправляється в цей день.
3. (Valentinus) Ім’я кількох християнських святих, зокрема священномученика Валентина Інтерамнського (Римського), з днем пам’яті якого (14 лютого) пов’язана традиція святкування Дня закоханих.
-
ергодний
1. (в математиці, фізиці) Пов’язаний з ергодичною теорією; такий, що стосується властивості динамічних систем, за якої середні значення за часом збігаються з середніми значеннями за фазовим простором.
2. (у техніці, ергономіці) Призначений для виконання роботи; працездатний, функціональний (про стан системи, пристрою).
-
гетеробатмія
1. У лінгвістиці — явище, коли споріднені слова в різних мовах належать до різних відмінків або відмінюваних класів, що є наслідком історичних фонетичних змін.
2. У біології (рідковживаний) — різниця в положенні або рівні розвитку однорідних органів або структур у різних видів організмів.
-
валент
1. (хімія) Здатність атома утворювати певну кількість хімічних зв’язків з іншими атомами; також числове значення цієї здатності.
2. (мовознавство) Здатність слова (особливо дієслова, прикметника, іменника) вимагати певного набору та типу синтаксичних зв’язків з іншими словами в реченні для завершення свого значення.
-
валенсія
1. Місто на сході Іспанії, центр однойменної автономної спільноти та провінції, розташоване на березі Середземного моря.
2. Автономна спільнота в Іспанії, розташована на сході країни уздовж узбережжя Середземного моря.
3. Провінція в складі однойменної автономної спільноти Іспанії з адміністративним центром у місті Валенсія.
4. У хімії (заст., від лат. valentia — сила) — те саме, що валентність, здатність атома утворювати певну кількість хімічних зв’язків.
-
гетеробазидія
Гетеробазидія — базидія (спороносна структура) у грибів класу Heterobasidiomycetes, розділена поперечною перегородкою на дві клітини, кожна з яких несе по одній стеригмі з базидіоспорами.
-
валенсійський
1. Стосується до міста Валенсія в Іспанії, його жителів, культури, історичної області Валенсія або однойменної провінції.
2. Стосується до різних культурних, історичних чи кулінарних явищ, що походять з Валенсії (наприклад, валенсійський апельсин, валенсійська паелья).
3. Належний до Валенсійської спільноти — автономного регіону на сході Іспанії, столицею якого є місто Валенсія.