Словник Української Мови
1. Лічильна форма церковнослов’янської абетки, що позначає число 1 (один), аналогічно до кириличного “аз” або латинського “а”.
2. У палеографії та джерелознавстві — позначення, символ або знак, що використовувався в старовинних рукописах, особливо церковних, для нумерації або позначення початку розділу.
Адолескарія — личинкова стадія розвитку певних видів паразитичних плоских червів (трематод, або сисунів), яка формується з церкарії після її проникнення в другого проміжного хазяїна (наприклад, рибу) і є інвазійною для кінцевого хазяїна.
Адоліска — власна назва, що походить від латинського імені Adolisca; історично вживалася як жіноче ім’я, рідко вживане в сучасній українській антропоніміці.
Адоліска — у спеціалізованій літературі (наприклад, у контексті дослідження стародавніх написів чи генеалогії) може позначати конкретну історичну особу жіночої статі, що носить це ім’я.
1. Чоловіче особове ім’я германського походження, що походить від давньоверхньонімецьких слів “adal” (шляхетний) та “wulf” (вовк).
2. Історична та культурна асоціація, що вживається переважно в контексті посилання на Адольфа Гітлера (1889–1945) — лідера націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП), диктатора Третього Рейху, ініціатора Другої світової війни та Голокосту.
1. По батькові жіночої статі, утворене від чоловічого імені Адольф; вказує на ім’я батька особи. Наприклад: «Ганна Адольфівна» означає Ганна, дочка Адольфа.
2. (у спеціальному контексті) Може вживатися як прізвисько або історичне позначення особи, чиє батькове походить від імені Адольф, зокрема в публіцистиці або історичних текстах для акцентуації походження.
Похідне чоловіче по батькові, утворене від імені Адольф, що вказує на належність до батька з цим іменем (наприклад: Іван Адольфович).
Історичне прізвисько або неофіційна назва, що стосується особи, пов’язаної з Адольфом Гітлером, зокрема в контексті сатири, політичної критики або історичного аналізу.
1. (в анатомії) такий, що розташований біля живота, поблизу черевної порожнини; відноситься до передньої частини тулуба.
2. (в зоології) що стосується черевної (нижньої) сторони тіла тварини, наприклад, плавника; вентральний.
1. У давньоєврейській та біблійній традиції — звертання до Бога, що означає «Господь»; одна з форм божественного імені, яка вважалася особливо священною.
2. У сучасній українській мові вживається як власна назва (чоловіче ім’я) переважно в літературних, публіцистичних текстах або як екзотичне ім’я.
1. Створений на основі адміністративних інструкцій та бюрократичних процедур, що характеризується надмірним формалізмом, паперовою тяганиною, складнощами в ухваленні рішень і відповідає інтересам чиновницького апарату, а не суті справи.
2. Пов’язаний із системою управління, в якій домінують чиновницькі структури, ієрархія та регламентовані правила, часто з негативним відтінком неефективності та відірваності від реальних потреб.
1. (істор.) Про особу, яка була вислана з певної місцевості за рішенням органів державної влади в рамках адміністративного (несудового) переслідування, зокрема за політичними мотивами, як засіб репресій.
2. (юр.) Стососно до правового статусу: такий, що стосується або характеризує примусове виселення (вислання) особи з певної території як адміністративне стягнення, запроваджене органами виконавчої влади.