Древослів

Словник Української Мови

  • двір

    1. Відкрита просторова територія біля будинку, житла або комплексу будівель, часто обмежена парканом, огорожею або самими спорудами; подвір’я.

    2. Монарша резиденція, а також особи, що оточують монарха і становлять його найближче оточення (царський, королівський двір).

    3. Установа, яка в минулому здійснювала управління княжими, королівськими або гетьманськими маєтками та землями (наприклад, Генеральний військовий двір у Гетьманщині).

    4. Застаріла назва для установи, яка розглядала судові справи; суд (кримінальний двір, земський двір).

    5. У значенні «світлиця» або «велика зала» вживається в народній творчості та історичному контексті (пишно убраний двір).

  • виднесенько

    Власна назва села в Україні, що використовується в одному з варіантів його неофіційної, зменшувально-пестливої назви (порівняйте з офіційною назвою Видне).

  • виднесенький

    Виднесенький — стосовний до міста Відне (Відень), що стосується Відня, характерний для Відня або його мешканців; австрійський (у вузькому значенні — віденський).

  • двійє

    1. (заст.) Двійко, двійнята; пара, двоє.

    2. (картярський термін) Карта, що має два знаки однієї масті; двійка.

  • видненький

    1. Зменшувально-пестливий варіант прикметника “видний”: досить помітний, видимий, який можна добре розгледіти.

    2. (переносне значення) Значний, важливий, поважний (про людину).

  • двійчатка

    1. Біологічна структура, що складається з двох зрощених або тісно пов’язаних частин, органів або організмів (наприклад, плоди деяких рослин, близнюки у тварин).

    2. Рід рослин родини ранникових (Scrophulariaceae), представники якого мають парні, часто зрощені листки або суцвіття.

    3. У техніці та побуті — предмет, що складається з двох однакових або симетричних частин, з’єднаних між собою (розмовне).

  • видмухуватися

    1. (про повітря, газ, дим тощо) Виходити назовні, вивільнятися з чогось під дією потоку або тиску; видихатися.

    2. (перен., розм.) Витрачатися, виснажуватися, втрачати сили або інтенсивність (часто про почуття, емоції, запал).

    3. (перен., розм.) Ставати менш насиченим, густим або інтенсивним; вивітрюватися (наприклад, про запах, смак).

  • двійця

    1. (заст.) Двійка, число два; позначення цього числа.

    2. (заст.) Гральна карта, що має два знаки однієї масті; двійка.

    3. (заст.) Монета або інший платіжний знак вартістю у дві грошові одиниці (наприклад, дві копійки, два шаги).

  • видмухувати

    1. Виштовхувати повітря з легень, роблячи видих; видихати.

    2. Виганяти, видаляти струменем повітря або за допомогою дуття (наприклад, пил, сміття).

    3. Перен., розм. Витрачати, марнувати (гроші, сили, час тощо).

  • двійнятко

    Одна з дітей, народжених від однієї вагітності разом з іншою дитиною; дитина з двійні.

    Одна з двох осіб, тварин або рослин, що народилися від однієї матері в результаті однієї вагітності (про двох).

    Перен. Про двох людей, дуже схожих між собою зовні або за характером, поведінкою.