1. У біології — стійка форма існування деяких бактерій (наприклад, роду Bacillus чи Clostridium), що утворюється за несприятливих умов і здатна довго зберігати життєздатність, витримуючи високу температуру, опромінення, відсутність вологи та хімічні впливи.

2. У медицині та мікробіології — форма життєвого циклу деяких патогенних мікроорганізмів, що забезпечує їхнє виживання в навколишньому середовищі та поширення інфекційних захворювань.

Біоспарит — у геології та седиментології: вапнякова гірська порода, біогенний вапняк, що складається переважно з уламків (детриту) черепашок, скелетів та інших органогенних залишків морських організмів (наприклад, брахіопод, коралів, водоростей), зцементованих карбонатним матеріалом.

1. Наукова дисципліна на стику біології та соціології, що вивчає біологічні основи та передумови соціальної поведінки людини, вплив природних факторів на суспільні процеси та соціальну організацію.

2. Напрям у соціології, що розглядає суспільство та соціальні явища як частину природи, застосовуючи до їх дослідження біологічні закони та концепції (наприклад, боротьба за існування, природний добір).

Біосорбція — процес поглинання та накопичення хімічних речовин (наприклад, важких металів, токсинів, забруднювачів) живими біологічними матеріалами або отриманими з них сорбентами (біомасою мікроорганізмів, водоростей, грибів, рослин тощо).

Біосорбція — технологічний метод очищення стічних вод, ґрунтів або газів від шкідливих сполук з використанням природних біосорбентів, заснований на їхній здатності зв’язувати забруднювачі на поверхні клітин або всередині них.

1. (біол.) Спеціалізована органела в клітинах рослин, що містить набір ферментів для біосинтезу ізопреноїдів (терпенів) та пов’язана з пластидами, зокрема хлоропластами.

2. (біол., рідк.) Загальна назва будь-яких живих тіл, клітинних структур або організмів, що розглядаються як морфофункціональні цілісності.

1. Складний, цілісний живий організм, що функціонує як єдине ціле завдяки взаємодії та взаємозалежності своїх складових частин (клітин, тканин, органів).

2. Сукупність взаємопов’язаних живих організмів (наприклад, популяція, біоценоз) та їх середовища існування, що утворюють єдиний комплекс зі стабільною структурою та кругообігом речовин і енергії (синонім до поняття “екосистема”).

3. Технічна або технологічна система, створена на основі або за принципом біологічних процесів або що використовує живі організми.

1. Біологічний процес утворення складних органічних речовин (білків, нуклеїнових кислот, ліпідів, вуглеводів тощо) з простіших сполук, що відбувається в живих організмах за участю ферментів і супроводжується витратою енергії.

2. Промислове (позаорганізмне) одержання біологічно активних речовин (наприклад, антибіотиків, вітамінів, ферментів) за допомогою культур мікроорганізмів, тканин або клітин.

1. Біологічний сигнал — будь-який фізичний, хімічний або електричний показник, що виробляється живим організмом, його тканинами чи клітинами і несе інформацію про його стан, процеси життєдіяльності або реакції на зовнішні подразники (наприклад, електричні імпульси нейронів, гормони, біомаркери, зміни частоти серцебиття).

2. У техніці та біомедицині — сигнал, отриманий від біологічного об’єкта за допомогою спеціальних приладів (датчиків, сенсорів) для подальшого вимірювання, обробки, аналізу або використання в системах біозворотного зв’язку, діагностики чи моніторингу (наприклад, сигнал електроенцефалограми або електрокардіограми).

Біосестони — це власна назва українського рок-гурту, заснованого у 2007 році в місті Києві, музика якого поєднує елементи альтернативного року, пост-гранжу та експериментального звучання.

Біосестон — сукупність живих організмів, що перебувають у товщі води у завислому стані (планктон, бактерії тощо) та складають частину загального сестону.