Словник Української Мови
1. (медицина) Відновлювати нормальну роботу серця за допомогою електричного розряду, що подається на грудину спеціальним приладом — дефібрилятором, з метою припинення фібриляції шлуночків або інших небезпечних порушень ритму.
2. (переносно) Надавати потужного стимулу для активізації, оживлення або виведення зі стану застою (про процеси, організації, суспільні явища).
1. Спеціальна камера для зйомки клапів (фрагментів) кіноплівки, яка використовується в кінематографі для створення спецефектів або анімації.
2. (У комп’ютерній графіці) Віртуальна камера або інструмент, призначений для захоплення та обробки окремих кадрів (клапів) зображення або відео.
1. Стосовний до дефібрації, тобто процесу поділу волокон у різних матеріалах (наприклад, у деревині, рослинній сировині) шляхом механічного, хімічного або термічного впливу.
2. Призначений для дефібрації, що використовується у технологічному процесі розділення на волокна.
1. Вклонятися комусь, чомусь, нахиляючи голову або верхню частину тулуба, виражаючи повагу, привітання, подяку або покірність.
2. Перен. Звертатися до когось із покірною проханням, благанням; улесливо шанувати.
3. Заст. Віддавати шану, поклонятися комусь, чомусь як божеству, ідолу.
1. (мед., техн.) Про суб’єкт або об’єкт, який зазнав процесу дефібриляції — медичного втручання з метою усунення фібриляції (хаотичного скорочення) серцевого м’яза шляхом пропускання через нього електричного розряду для відновлення нормального ритму.
2. (техн., перен.) Про матеріал (перев. рослинний), який був оброблений для відокремлення волокон (дефібрування) з метою подальшого використання у виробництві; волокнистий, розщеплений на волокна.
1. (геол.) Тонкі прошарки або пластки корисної копалини (переважно вугілля) у гірській породі, що мають незначну потужність і промислового значення не становлять.
2. (перен., розм.) Дуже тонкий шар чогось, невелика кількість, сліди (наприклад, снігу, пилу).
1. (про кров) який пройшов процес дефібринування, тобто позбавлений фібрину та здатності зсідатися, зазвичай шляхом збовтування або інших маніпуляцій.
2. (у медицині) що стосується стану серця після проведення дефібриляції — лікувальної процедури усунення фібриляції шляхом електричного розряду.
1. (розм.) Брязкати, дзвеніти, видавати різкі металеві звуки при ударі або зіткненні.
2. (перен., розм.) Говорити щось різке, образливе, вступати у словесну суперечку, перепалку.
1. (Про металеві предмети) Який видає дзвінкі, різкі звуки при ударі або зіткненні; дзвінкий, брязкотливий.
2. (Переносно, розмовне) Про голос або звук мови — різкий, неприємно дзвінкий, металевий.
Медичний пристрій для дефібриляції серця, що генерує короткий високовольтний електричний імпульс для відновлення нормального ритму серцевих скорочень при таких небезпечних порушеннях, як фібриляція шлуночків або тахікардія.