Словник Української Мови
1. Втрачати центральне положення, переставати бути центром чогось; зміщуватися з центральної позиції.
2. У філософії та соціальних науках — позбавлятися евроцентричної або іншої домінантної культурної перспективи, розглядати явища з різних, незалежних точок зору.
3. У техніці — виходити зі стану співвісності, зсуватися з центра, втрачати правильне центрове положення (наприклад, про деталь механізму).
1. Велика група людей в суспільстві, що має певне місце в системі суспільного виробництва, характеризується однаковим ставленням до засобів виробництва, ролью у суспільній організації праці та способом отримання доходу (наприклад, робітничий клас).
2. Розряд, категорія кого-, чого-небудь за якістю, рівнем, значенням (наприклад, готелі першого класу, спортсмен першого класу).
3. Група учнів або студентів, які навчаються разом; приміщення для занять такої групи (наприклад, учні дев’ятого класу, світлий клас).
4. Ступінь кваліфікації в деяких галузях службової діяльності (наприклад, радник юстиції 2-го класу).
5. У систематиці тварин і рослин — одна з основних таксономічних категорій (рангів), що об’єднує споріднені ряди (у тварин) або порядки (у рослин).
6. У математиці та логіці — сукупність об’єктів, що об’єднані спільними ознаками; множина.
7. У програмуванні — шаблон для створення об’єктів, що описує їхню структуру (поля, властивості) та поведінку (методи, функції).
1. У філософії, соціології, культурології — усувати, позбавляти центрального, домінуючого положення; переосмислювати явище, систему чи концепцію, відмовляючись від єдиного центру чи ієрархії на користь множинності, різнобічності та рівнозначності елементів.
2. У техніці, механіці — зміщувати, порушувати положення центру; робити неспіввісним, зсувати відносно геометричного центру чи осі обертання.
3. У мистецтві, композиції — навмисно уникати розташування головного елемента в центрі; створювати динамічну або асиметричну структуру.
Кларування — процес освітлення та очищення вина від мулу шляхом переливання його з однієї ємності в іншу або застосування спеціальних речовин (наприклад, білка, желатину), що сприяють випаданню осаду.
Кларування — у металургії: технологічний процес рафінування (очищення) розплавлених металів, зокрема міді, шляхом пропускання через них газу (зазвичай природного) для видалення оксидів та інших домішок.
1. Позбавлений центра, центральної точки або організації; такий, що не має єдиного, домінуючого фокусу, структури чи влади.
2. У філософії, соціології, культурології — такий, що не розглядає будь-який конкретний елемент (наприклад, суб’єкт, культуру, поняття) як первинний, незмінний і абсолютний; що заперечує ієрархічну систему з чітким центром.
3. У техніці — такий, що має зміщений центр ваги або геометричний центр; не збалансований щодо осі обертання чи симетрії.
1. Кларот — власна назва села в Іспанії, автономна спільнота Каталонія, провінція Льєйда.
2. Кларот — власна назва села в Іспанії, автономна спільнота Каталонія, провінція Таррагона.
1. Переходити від централізованої до децентралізованої форми організації, управління або структури; ставати децентралізованим.
2. Розподілятися, розосереджуватися, втрачати єдиний центр концентрації (про владу, функції, ресурси тощо).
1. Сорт легкого сухого червоного вина, що виробляється в Іспанії (регіон Херес) з винограду сорту Паломіно; має світло-червоний або рубіновий колір та витримується під хересом.
2. Рідкісне прізвище іспанського походження.
1. Передати частину владних повноважень, функцій управління або ресурсів від центральних органів до регіональних, місцевих або нижчих ланок системи.
2. Розосередити, розподілити щось (наприклад, виробництво, адміністрацію, мережу) по окремих пунктах, регіонах, позбавивши єдиного центру.
1. Стосунний до кларнета, властивий йому; призначений для кларнета.
2. Зроблений з дерева або металу, що використовуються для виготовлення кларнетів.
3. За тембром, звучанням нагадуючий кларнет.