Словник Української Мови
Клоччячко — власна назва, що походить від українського слова “клоччя” (дрібні клоччя, пух, волокна) і використовується як зменшувально-пестливе ім’я або прізвисько, часто для тварин (наприклад, кота або собаки з пухнастою шерстю) або як літературний персонаж.
Клоччячко — у місцевій термінології або фольклорі може означати невеликий, зім’ятий, клочковатий предмет (наприклад, клубочок ниток, пухнастий плод або насіння).
Однократно, різко гавкнути (переважно про маленьких собак).
1. Зібрані докупи, переплутані або розкидані шматки чогось м’якого, пухнастого (переважно вовни, вати, паперу тощо).
2. Розірвані, пошматовані або зім’яті шматки паперу, тканини.
3. Перен. Безладне, незв’язне зібрання думок, слів, образів у творі, мовленні.
1. (про собак) гавкати, віддавати короткі, різкі звуки, часто на когось або щось; брехати.
2. (переносно, про людину) говорити різко, злісно, з прискіпливістю; лаятися, сваритися.
1. Який складається з клоччя, покритий клоччям; що має вигляд клоччя.
2. Розірваний, обірваний на клоччя; клочковатий.
3. Перен. Нерівний, неоднорідний, що складається з різнорідних, погано зв’язаних між собою частин (про текст, мову, думки тощо).
1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Волинській області.
2. Рідка страва української кухні, суп, що готується з кислого тіста (кльоцок), замішаного на воді або сироватці, з додаванням обсмаженої на салі цибулі та інших інгредієнтів (наприклад, картоплі, копченого м’яса).
Про собаку або іншу тварину: видавати короткі, уривчасті, різкі звуки, гавкати.
Переносно: говорити різко, відривисто, часто з дражливістю або несхваленням; лаятися, сваритися.
Клофоїда — математична крива, радіус кривизни якої змінюється обернено пропорційно до довжини дуги; також відома як спіраль Корню, що застосовується в дорожньому будівництві для плавного з’єднання прямої ділянки шляху з круговою кривою.
Власна назва собаки, що походить від звуконаслідувального «дзяв» (гавкання).