Словник Української Мови
Актинолітит — мінерал, різновид амфіболу, що є продуктом зміни актиноліту, здебільшого зустрічається у вигляді щільних волокнистих або листуватих агрегатів зеленувато-сірого кольору.
Актинолітит — гірська порода, що складається переважно з мінералу актиноліту; різновид амфіболіту.
1. Розділ фізики, що вивчає властивості та закони теплового випромінювання, а також його взаємодію з речовиною.
2. Застаріла назва наукової дисципліни, що вивчає хімічну дію світла (сучасні назви — фотохімія або актинометрія).
1. (у фізиці, метеорології) Пов’язаний з актинометрією — наукою про вимірювання інтенсивності сонячної радіації та інших видів випромінювання; призначений для таких вимірювань.
2. (у хімії, фотохімії) Стосовний до актинометрії як методу вимірювання інтенсивності поглиненого світла за швидкістю фотохімічної реакції.
Актинометрія — розділ геофізики та метеорології, що вивчає сонячну, земну та атмосферну радіацію, методи її вимірювання та закони поширення в атмосфері.
Актинометрія — сукупність методів і прийомів вимірювання інтенсивності електромагнітного випромінювання, переважно сонячного, а також теплового випромінювання Землі та атмосфери.
Актиноміцелін — антибіотик, продукований бактеріями роду Streptomyces, який інгібує синтез білків у бактеріальних клітинах, має широкий спектр антимікробної дії та застосовується в медицині для лікування інфекційних захворювань.
1. (рідко) Намагатися виглядати як актор, поводитися наче на сцені; грати роль, позувати в побуті, не бути природним.
2. (спец., заст.) Перетворюватися на актора, опановувати акторську майстерність; ставати актором.
1. (у театрі, кіно) Грати роль, виконувати сценічний образ; бути актором, виступати в якості актора.
2. (переносно) Поводитися наче на сцені, демонструвати прийняту роль, намагатися справити певне враження; гратися, позувати.
1. Особа або організація, яка систематично оновлює, доповнює та підтримує у належному стані певну інформаційну базу, базу знань, програмне забезпечення або інший ресурс, забезпечуючи його актуальність і відповідність поточним потребам та стандартам.
2. У лінгвістиці (зокрема, в теорії актуального членування речення) — мовний засіб (слово, словосполучення, інтонація), який виражає комунікативний центр висловлювання (рему), тобто те нове, про що повідомляється у реченні.
1. Такий, що набув актуальності, став важливим, сучасним або відповідним до поточних потреб, інтересів чи обставин; оновлений, приведений у відповідність із сьогоденням.
2. (У лінгвістиці) Такий, що став центром уваги в мовленнєвому акті, виокремлений із загального фону знань; реалізований у конкретному висловлюванні (наприклад, про актуалізований член речення).
3. (У філософії, соціології) Такий, що переведений із стану можливості в стан дійсності, реалізований.
Процес надання чомусь актуальності, сучасності, приведення до відповідності з поточними потребами, інтересами або обставинами.
У лінгвістиці: мовленнєвий процес реалізації потенційних значень мовних одиниць у конкретному контексті, що дозволяє їм набувати чіткого, ситуативно обумовленого смислу.
У психології (психоаналізі): приведення прихованих, несвідомих конфліктів, бажань або травм до стану, в якому вони проявляються у свідомості або поведінці.