1. Який стосується дробового степеня (кореня) у математиці та виражається через дріб, де чисельник — степінь, а знаменник — показник кореня.
2. Який має властивості або структуру, що поєднує елементи дробових і степеневих виразів або функцій.
Словник Української Мови
1. Який стосується дробового степеня (кореня) у математиці та виражається через дріб, де чисельник — степінь, а знаменник — показник кореня.
2. Який має властивості або структуру, що поєднує елементи дробових і степеневих виразів або функцій.
1. (у математиці) такий, що є відношенням двох многочленів; виражений у вигляді дробу, чисельник і знаменник якого є многочленами.
1. (у математиці) такий, що є відношенням двох лінійних функцій; такий, що описується формулою виду f(x) = (ax + b) / (cx + d), де x — змінна, а a, b, c, d — коефіцієнти (зазвичай дійсні чи комплексні числа), причому c та d не дорівнюють нулю одночасно.
2. (у техніці, військовій справі) такий, що поєднує в собі елементи дробового (розсіяного) та лінійного (зосередженого) розташування, дії або ураження (наприклад, про рух військ, систему оборони).
1. Який стосується математичної операції, де чисельник дробу містить квадратний корінь, а знаменник — ціле число або вираз, або навпаки.
2. Який має структуру або форму, що поєднує елементи дробу (поділ на частини) та квадрата (геометричної фігури або алгебраїчного поняття).
1. (Математика) Пов’язаний з операцією, що поєднує ділення та піднесення до квадрата; такий, що містить змінну в знаменнику та в квадраті.
2. (Математика) Стосовний до раціонального дробу, чисельник якого є лінійною функцією, а знаменник — квадратним тричленом.
Дієприслівник від дієслова “дробити”, що означає процес поділу чогось цілого на дрібніші частини, розмелювання, розбивання на фрагменти.
1. Розпадатися на дрібні частини, подрібнюватися, кришитися.
2. Розділятися на окремі, часто незначні групи, втрачати цілісність, єдність (про суспільні явища, організації тощо).
3. (у фізиці) Зазнавати поділу атомного ядра з виділенням великої кількості енергії.