Словник Української Мови
Буква
1. (матем.) Число, що складається з однієї або кількох рівних часток одиниці та записується за допомогою риски дробу, яка відокремлює чисельник (кількість часток) від знаменника (на скільки часток поділено одиницю).
2. (заст., діал.) Дрібні, розсипчасті частинки чогось; крихта, уламки.
3. (заст.) Дрібний свинцевий кулі, якими заряджають дробовик для стрільби по невеликій дичині або хижим птахам.
Приклад 1:
Тепер вони вже сиділи рядочком, забувши про вереск бійки й сердитий шум річки, а вона оповідала йому, що зветься Марічка, що пасе вже дроб‘єта (вівці), що якась Марцинова – сліпа на одно око – покрала у них муку… і таке інше, обом цікаве, близьке і зрозуміле, а погляд її чорних матових очей м’яко поринав у Іванове серце… І втретє затрембітала трембіта про смерть в самотній хаті на високій кичері: другого дня по бійці помер старий Палійчук. Тяжкі часи настали в родині Івана по смерті газди.
— Коцюбинський Михайло, “Тіні забутих предків”