• гетероциклічний

    1. (У хімії) Такий, що містить у своїй молекулі циклічну структуру (кільце), утворену атомами не лише вуглецю, а й атомами інших елементів (наприклад, кисню, азоту, сірки).

  • вбогий

    1. Дуже бідний, злиденний, що має недостатньо коштів для належного існування.

    2. Убогий, жалюгідний, незначний, мізерний за своїми якостями, властивостями або проявами.

    3. Застаріле: каліка, убогий (як іменник).

  • вбирний

    1. (діалектне, західні регіони) Який має властивість вбирати, всмоктувати; поглинальний, абсорбційний.

    2. (у спеціальному вжитку) Стосований до процесу вбирання, поглинання; призначений для всмоктування.

  • вбогенький

    1. Зменшувально-пестливе від прикметника “убогий”: дуже бідний, злиденний, що має дуже обмежені засоби для існування; жалюгідний через свою бідність.

    2. (Переносне значення) Незначний, мізерний, дуже скромний за своїми якостями, розмірами або можливостями; невиразний.

    3. (Переносне значення, часто з відтінком співчуття або зневаги) Слабкий, немічний, безсилий, незначний у духовному або фізичному плані.

  • вбираючий

    1. (від дієслова “вбирати”) Такий, що всмоктує, поглинає рідину або вологу; абсорбуючий.

    2. (переносне значення) Такий, що сприймає, засвоює інформацію, знання, враження.

  • ернстівна

    Похідне жіноче прізвище, утворене від чоловічого імені Ернст з додаванням суфікса -івна, що вказує на походження або належність (донька Ернста).

  • вблагатися

    1. (док., перех.) Умовити когось, схилити до чогось настійними проханнями, благанням; упросити.

    2. (док., зворотне) Домогтися чогось, досягти мети інтенсивним блага́нням, благанням.

  • гетероциклізація

    Хімічна реакція, внаслідок якої з ациклічних сполук утворюються гетероциклічні сполуки (органічні циклічні молекули, що містять у циклі, крім атомів вуглецю, один або кілька атомів інших елементів, найчастіше азоту, кисню або сірки).

  • вбиратися

    1. Одягатися, надівати одяг; прикрашати себе якимось вбранням.

    2. Вбирати в себе, поглинати (рідко вживане значення).

  • вблагати

    1. Дієслово доконаного виду, що означає: умовляючи, благаючи, схилити когось до чогось, домогтися чогось від когось наполегливими проханнями.

    2. (застаріле) Умовити, упросити когось припинити щось, заспокоїти, утихомирити.