1. У давньогрецькій міфології — цар Аргоса, син Посейдона та нимфи Аретуси, засновник міста Абантія в Фокіді, епонім племені абантів.
2. Представник стародавнього грецького племені, що мешкало в Евбеї та Фокіді, відомого своїми воїнами-списоносцями.
-
абапікальний
1. (у ботаніці) розташований або спрямований від верхівки до основи; протилежний до апікального.
2. (у зоології) розташований на протилежному від верхівки (апікального кінця) боці органу або структури.
-
абартикуляція
1. У лінгвістиці — втрата артикуляційної чіткості при вимові звука, що призводить до його послаблення або зникнення в мовленнєвому потоці.
2. У медицині — хірургічна операція, спрямована на видалення кінцівки або її частини шляхом роз’єднання в суглобі (артикуляції).
-
абатівський
1. Стосовний до селища Абати (Абатів) або його мешканців; властивий йому, що походить звідти.
2. Стосовний до села Абатів (Абатівка) або його мешканців; властивий йому, що походить звідти.
-
абахта
1. Абахта — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі (з 2020 року — Ізмаїльському районі).
2. Абахта — власна назва річки в Україні, правої притоки Дунаю, що протікає територією Одеської області.
-
абацилярний
1. (у біології, медицині) такий, що не містить бактерій або не спричинений ними; стерильний, безбактеріальний.
2. (у біології) такий, що не має паличкоподібних структур або не стосується бактерій-бацил.
-
абашидзе
Абашидзе — грузинське прізвище, поширене серед представників грузинської діаспори, а також історичний князівський рід у Грузії.
Абашидзе — топонім, що походить від прізвища, зокрема назва селища в Грузії (Абаши, Абашський муніципалітет).
-
абвер
1. Орган військової розвідки та контррозвідки Німеччини, що існував у 1919–1944 роках як складова частина Міністерства оборони (Вермахту).
2. У розмовній мові — загальна назва німецьких спецслужб періоду Третього Рейху.
-
абгрегація
1. (в інформатиці та програмуванні) Процес об’єднання об’єктів або структур даних в єдине ціле, при якому кожен елемент зберігає свою автономність, але разом вони утворюють нову, складнішу сутність; один з видів асоціації, що виражає зв’язок “частина-ціле”.
2. (в об’єктно-орієнтованому програмуванні) Тип зв’язку між класами, при якому один клас (ціле) включає в себе інший клас (частина), але останній може існувати незалежно від першого.
-
абд
Абд — скорочення від «абдомінальний» (наприклад, абдомінальна хірургія), що стосується черевної порожнини або живота.
Абд — у мовознавстві: скорочена назва аблативного відмінка (місцевого відмінка) в деяких мовах.