1. В ісламі — єдиний Бог, Творець світу та верховна надприродна істота, якій поклоняються мусульмани; арабське слово, що означає “Бог”.

2. У вжитку мусульман — власна назва Бога, що часто вживається в молитвах, релігійних текстах та повсякденному мовленні замість займенників або інших імен.

1. Розмовне вигукування, яким переважно починають розмову по телефону, щоб привернути увагу співрозмовника або перевірити зв’язок.

2. Уживається як вигук для звернення уваги на себе в усному спілкуванні, часто з відтінком легкого докору або здивування.

1. У середньовічній Західній Європі — земельна власність, що перебувала у повному і спадковому володінні феодала (родини) і не обтяжувалася будь-якими умовними повинностями чи обмеженнями з боку вищого сеньйора, на відміну від феоду (бенефіцію).

2. У широкому історико-правовому сенсі — повна приватна власність на землю, що виникла з общинного землеволодіння германських племен.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “алмаз”: маленький або невеликий за розміром алмаз, діамант.

2. Переносно: про щось або когось дуже цінного, дорогого, блискучого або чудового, що викликає захоплення (наприклад, про дитину, кохану людину, унікальний витвір мистецтва тощо).

3. (у ботаніці, розм.) Народна назва деяких рослин з яскравими, блискучими квітками або листям, що нагадують блиск коштовного каменя.

1. У давньогрецькій міфології — цар феаків, син Навсіфоя, батько Навсікаї, який прихистив Одіссея після кораблетрощі та допоміг йому повернутися на Ітаку.

2. Переносно — щедрий, гостинний та чуйний господар, притулок для когось.

Алкінол — органічна сполука, яка одночасно містить ацетиленову (трійну) зв’язок (-C≡C-) та гідроксильну групу (-OH) у своїй молекулі; поєднує властивості алкінів та спиртів.

1. У давньогрецькій міфології — дочка Еола, дружина Кеїка, яка після загибелі чоловіка кинулася в море й була перетворена богами на зимородка.

2. Зоологічна назва роду птахів родини зимородкових (Alcedo), до якого належить звичайний зимородок (Alcedo atthis).

3. Астрономічна назва найяскравішої зорі (η Тельця) у розсіяному зоряному скупченні Плеяди в сузір’ї Тельця.

1. У давньогрецькій міфології — один із гігантів, син Урана і Геї, який був непереможним, доки бився на рідній землі; загинув від руки Геракла під час гігантомахії.

2. У астрономії — назва найбільшого відомого астероїда головного поясу (№ 12714), відкритого 1991 року.

1. У давньогрецькій міфології — одна з семи доньок велетня Атланта, яка разом із сестрами (Плеядами, Гіадами) була перетворена на зорю; також згадується як мати Гіріея, засновника міста Гірії.

2. У зоології (застаріла назва) — представниця роду Alcyone, птахи родини рибалочкових, до якого належить, зокрема, священний рибалочка (Alcedo atthis).