Словник Української Мови
1. Фізична властивість металу або іншого матеріалу, здатність піддаватися ковці, обробці ударним навантаженням без руйнування, приймати потрібну форму під дією преса або молота.
2. Переносно: гнучкість, пластичність, здатність легко пристосовуватися до обставин, змінюватися під впливом чого-небудь; покірність.
1. Різко, з силою випустити повітря з рота або носа, зробити різкий видих.
2. Подути на щось різко та коротко, зазвичай з метою зрушити, охолодити або роздмухати (вогонь, пил).
3. Перен. (розм.) Швидко піти або поїхати, різко рушити з місця.
4. (заст.) Про вітер: різко подути, завіяти.
1. Про метали та інші матеріали: такий, що піддається ковці, легко обробляється ударним впливом без руйнування, здатний приймати потрібну форму під молотом або пресом.
2. Переносно: гнучкий, покірний, поступливий; такий, що легко піддається впливу, переконуванню або навчанню.
дмухатися — (розм.) надувати щоки, видихаючи повітря, виражаючи незадоволення, досаду або образившись.
1. (геогр.) Назва річки в Україні, правої притоки Сіверського Дінця, що протікає територією Харківської області.
2. (геогр.) Назва села в Україні, розташованого в Золочівському районі Харківської області.
Ковиродження — власна назва національного культурно-просвітницького проєкту, започаткованого в Україні 2017 року, метою якого є популяризація сучасної української книги та читання серед широкої аудиторії, зокрема через проведення низки публічних заходів, фестивалів і видавничих ініціатив.
1. Сильно видихати повітря ротом або за допомогою пристрою, спрямовуючи його на щось; створювати потік повітря.
2. Роздувати, розгоряти вогонь або тліючі вуглини, подаючи на них повітря.
3. Видавати звук, дмухаючи (про вітер, вітровий музичний інструмент тощо).
4. Надувати, наповнювати повітрям (щось порожнє або еластичне).
5. Перен., розм. Пишатися, чванитися, зазнаватися.
Ковимірність — властивість векторних просторів, яка полягає в однаковій розмірності (кількості базисних векторів) двох або більше просторів.
Ковимірність — у лінійній алгебрі та функціональному аналізі: числова характеристика, що дорівнює розмірності факторпростору (часткового простору) відносно даного підпростору.
1. Вигук, що імітує звук різкого видиху повітря або звук, що виникає при швидкому русі повітряного потоку (наприклад, від вітру, дихання, працюючого вентилятора).
2. Уживається як власна назва (ім’я, прізвисько) або як частина термінології (наприклад, в назвах персонажів, продуктів, технічних пристроїв), що може вказувати на зв’язок із повітрям, дутим, вітром.
1. (у математиці, фізиці) Такий, що має однакову розмірність або може бути виміряний за допомогою спільної одиниці виміру; співвимірний.
2. (переносно) Такий, що можна порівняти за величиною, значенням або інтенсивністю; співмірний, порівнянний.