1. Перебуваючи в лежачому положенні, перевертатися з боку на бік, крутитися, валятися (у 1 знач.).
2. Провалятися, провести час лежачи, без діла.
3. Розм. Потрапити у неприємну ситуацію, опинитися в скруті, зазнати невдачі.
-
зваляти
1. Збити когось із ніг, повалити на землю, часто в боротьбі чи сутичці.
2. Перемогти, здолати когось у суперечці, дискусії або конфлікті.
3. (розм.) Викликати сильне враження, здивування, приголомшити когось.
-
зваляний
1. (Про вовну, шерсть) Який піддався валці — технологічному процесу обробки для ущільнення та переплутування волокон, в результаті чого утворюється щільний матеріал (повсть, сукно тощо).
2. (Переносно, розм.) Знесилений, виснажений, змучений до крайності (про людину або тварину).
-
звалюватися
1. (розм.) Важко, незграбно падати, обвалюватися; перекидатися, зсуватися з місця під власною вагою або від удару.
2. (перен., розм.) Несподівано прибувати, з’являтися десь (часто про людину або групу людей).
3. (перен., розм.) Швидко йти, тікати, віддалятися звідкись.
-
звалювати
1. (розм.) Зсувати, пересувати щось важке, об’ємне, змушуючи падати або переміщатися; валити.
2. (перен., розм.) Перекладати на когось відповідальність, провину або необхідність виконувати якусь роботу.
3. (перен., розм.) Швидко й неохайно складати, скидати кудись (наприклад, речі).
4. (техн.) Обробляти метал, зокрема залізо, навалюванням (ковкою) для видалення шлаків і ущільнення структури.
-
звалюваність
1. (геологія) Властивість гірських порід руйнуватися та відокремлюватися від масиву у вигляді брил, уламків або дрібного матеріалу під впливом вивітрювання та сили тяжіння.
2. (геоморфологія) Сукупність явищ і процесів обвалення, осипання та зсувів гірських порід на схилах, що формує специфічні форми рельєфу (наприклад, осипища, кам’яні потоки).
-
звалювання
1. Дія за значенням дієслова “звалювати” — переміщення важких предметів (колод, каменів тощо) шляхом скидання або перекочування.
2. (геол.) Процес руйнування та обвалення гірських порід під дією сили тяжіння, що призводить до утворення осипів і зсувів.
3. (перен., розм.) Перекладання відповідальності, провини або обов’язків на когось іншого; звинувачення.
-
звалювальний
1. (у техніці) Призначений для звалювання, знесення будівель, споруд або дерев.
2. (у лісовому господарстві) Призначений для валки лісу, що стосується рубки дерев.
-
звальцюватися
1. (техн.) Піддаватися обробці вальцюванням — деформації металу між обертовими валками для зменшення товщини, зміни форми або поліпшення властивостей матеріалу.
2. (перен., розм.) Ставати гладким, рівним, щільним або набувати вигляду, форми внаслідок певного механічного впливу, подібного до вальцювання (наприклад, про утрамбований сніг, грунт тощо).
-
звальцювати
1. Піддавати метал обробці вальцюванням — пропускати через вальці для надання певної форми, зменшення товщини або підвищення міцності.
2. Ущільнювати, розрівнювати або надавати гладкої поверхні (наприклад, ґрунт, дорожнє покриття) шляхом обробки важким котком (вальцем).
3. Розкочувати, розтискувати тісто або пласт матеріалу за допомогою вальків або спеціального пристрою для отримання тонкого шару.