Словник Української Мови
1. Прикметник, що вказує на належність особі на ім’я Дякон, утворений від прізвища Дякон, Дяконов або церковного чину диякон; дяконівський.
2. Назва географічних об’єктів, зокрема села в Україні (наприклад, у Чернігівській області), що походять від прізвища або прізвиська засновника чи власника.
1. Який стосується карбюратора, призначений для нього або працює за його допомогою (про двигун, систему живлення тощо).
2. Який має у своєму складі карбюратор (про транспортний засіб, пристрій).
Дружина дяка (церковного службовця) у православній чи греко-католицькій церкві.
Розмовна назва жінки, яка допомагає у церкві під час богослужіння, виконує технічні чи господарські обов’язки (наприклад, прибирає, запалює свічки, продає свічки тощо).
Пристрій у системі живлення двигунів внутрішнього згоряння, призначений для приготування пальної суміші (повітря та розпиленого палива) у певній пропорції та подачі її в циліндри.
Карбуран — власна назва селища міського типу в Донецькій області України, розташованого на річці Кринка.
Карбуран — власна назва однойменної залізничної станції у цьому селищі.
Дяконенко — українське прізвище, що походить від назви церковного сану «диякон» (церковнослужитель) з додаванням суфікса -енко, характерного для східноукраїнських регіонів.
Дяконенко — поширене прізвище серед української діаспори, зокрема в Канаді та США, що часто вказує на козацьке або селянське походження роду.
1. Стосунковий до карбункула (великого гнійного запалення шкіри та підшкірної клітковини) або карбункульозу (хвороби, що характеризується утворенням карбункулів).
2. Стосунковий до сибірки (карбункулу), збудником якої є бацила Bacillus anthracis; властивий цій хворобі.
1. Церковнослужитель у християнських церквах, який належить до нижчого ступеня священства, допомагає священнику під час богослужіння та здійснює деякі інші обов’язки.
2. У Стародавній Греції та Римі — особа, яка служила при храмі, виконуючи допоміжні функції, або служник у громадських справах.
Карбункульоз — інфекційна хвороба тварин (переважно великої рогатої худоби, овець, кіз) та рідше людей, спричинена бактерією Bacillus anthracis, що характеризується утворенням специфічних запальних вузлів (карбункулів) на шкірі або у внутрішніх органах; одна з форм сибірки (сибіркової виразки).
1. Дорогоцінний каміння, різновид гранату, зазвичай темно-червоного кольору.
2. Гострий гнійно-некротичний запальний процес кількох сусідніх сальних залоз та волосяних мішечків з утворенням спільного інфільтрату та некрозу шкіри та підшкірної клітковини.
3. Застаріла назва сибірської виразки.