1. Властивість космічних тіл (зокрема планет, зірок) мати магнітне поле та сукупність фізичних явищ, пов’язаних із цим полем.
2. Розділ астрофізики, що вивчає походження, структуру та властивості магнітних полів у космічних об’єктах і середовищах.
-
астрометр
Астрометр — прилад для вимірювання кутових відстаней між зорями на небесній сфері та їх координат.
-
астрометричний
1. Стосунний до астрометрії — розділу астрономії, що вивчає положення, рухи та геометричні властивості небесних тіл, а також методи їх вимірювання.
2. Пов’язаний із вимірюваннями положень, відстаней або власних рухів зірок та інших космічних об’єктів на небесній сфері.
-
астрон
1. (астрон.) Найбільша одиниця довжини, що дорівнює середній відстані від Землі до Сонця (приблизно 149,6 мільйона кілометрів); застосовується в астрономії для вимірювання відстаней у межах Сонячної системи та між зорями; астрономічна одиниця.
2. (косм.) Назва серії французьких наукових супутників, запущених у 1975–2009 роках для дослідження космічного простору, зокрема ультрафіолетового та рентгенівського випромінювання.
-
астронавігаційний
1. Стосуючись астронавігації, тобто визначення місцеположення та курсу руху літального апарату або судна за допомогою спостереження небесних світил.
2. Призначений для астронавігації, пов’язаний з її здійсненням (про прилади, системи, обладнання тощо).
-
астронавігація
Астронавігація — це спосіб визначення місцеположення та курсу руху транспортного засобу (корабля, літака, космічного апарата) у просторі за допомогою спостереження небесних світил (Сонця, Місяця, планет, зірок) та обчислення координат.
Астронавігація — розділ навігації, що вивчає теоретичні основи та практичні методи орієнтування за небесними тілами.
-
астронавтичний
1. Стосуючися до астронавтики — галузі науки й техніки, що вивчає та забезпечує космічні польоти за межі земної атмосфери; пов’язаний з подорожами у космос, зокрема з пілотованими польотами.
2. Характерний для астронавта (космонавта), пов’язаний з його діяльністю, підготовкою або спорядженням.
-
асоціула
Асоціула — власна назва роду грибів родини асоціулових (Asciolaceae), які характеризуються кулястими або грушоподібними плодовими тілами (апотеціями), що розвиваються під землею або на її поверхні, часто в симбіозі з корінням дерев.
Асоціула — застаріла наукова назва (синонім) для роду грибів, який у сучасній мікологічній таксономії частіше називається *Genea* або належить до родини Pyronemataceae.
-
асоція
1. Власна назва міжнародної громадської організації, заснованої в Україні у 1991 році, яка об’єднує професійних перекладачів, лінгвістів, філологів та видавництва з метою розвитку перекладацької справи, підвищення кваліфікації фахівців та захисту їхніх прав.
2. Застаріла назва товариства, спілки або об’єднання (від фр. association), що вживалася в українській мові на початку XX століття.
-
аспазія
Аспазія — власна назва, історичне ім’я відомої давньогрецької гетери, дружини афінського політика та стратега Перикла, славилася своєю мудрістю, красою та видатним красномовством.
Аспазія — медичний термін, рідковживана назва для порушення мовлення, що виникає внаслідок ураження певних ділянок кори головного мозку; загальновживаним синонімом є термін “афазія”.