Словник Української Мови
1. Робити подвійним, з’єднувати або складати разом два однакові предмети, елементи чи частини.
2. У мовленні: повторювати, подвоювати звуки, склади або слова.
3. У техніці: з’єднувати два механізми, пристрої або транспортні засоби для спільної роботи або пересування (наприклад, здвоювати вагони, локомотиви).
1. Дія за значенням дієслова здвоювати; подвоєння, збільшення чогось удвічі, об’єднання двох однакових або подібних одиниць у ціле.
2. У мовознавстві: поява двох однакових звуків (здебільшого приголосних) поруч у межах одного слова внаслідок його творення чи зміни, наприклад: “сучасний” (від “су- + часний”), “розповісти” (від “роз- + повісти”).
3. У техніці: з’єднання двох однакових механізмів, агрегатів або пристроїв для їх спільної роботи з метою підвищення потужності, продуктивності або надійності.
Такий, що може бути здвоєний, з’єднаний у подвійну конструкцію або подвоєний за кількістю, потужністю тощо.
У техніці: такий, що може працювати або використовуватися у парі з таким самим пристроєм, агрегатом для збільшення потужності, надійності (наприклад, про двигун, модуль).
1. Змінити своє положення, пересунутися з одного місця на інше, зрушитися з місця (зазвичай про щось важке, масивне або про масу людей).
2. Розпочати активні дії, рушити з місця (про військо, натовп тощо).
3. Перен. Змінитися, перейти в інший стан (про почуття, думки, справи); почати рухатися з мертвої точки.
1. Зсунути з місця, перемістити, зрушити (зазвичай щось важке або велике).
2. Підняти, збільшити, посилити (про явища, дії, почуття).
3. Розпочати активні дії, рушити з місця (про групу людей).
1. (геологія) Загальна назва гірських порід, що утворилися в результаті тектонічних рухів земної кори (здвигів), зокрема мілкоуламкових брекчій тріщинування та глин зминання.
2. (геоморфологія) Ділянка земної поверхні, піднята тектонічними рухами (здвигом) і обмежена розломами; горст.
1. (геол.) Тектонічне підняття, підвищення ділянки земної кори, утворене в результаті горизонтальних стискаючих рухів гірських порід.
2. (перен., книжн.) Масова, активна діяльність, спрямована на досягнення певної суспільно значущої мети; підйом, рух.
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Овруцькому районі Житомирської області.
2. (заст.) Термін, що позначає дію за значенням дієслів “здвигнути”, “здвигати” або “здвигтися”, “здвигатися”; підйом, переміщення маси чогось, зсув (наприклад, геологічних пластів).
1. (геологія) Тектонічне порушення, підняття земної кори, що призводить до утворення гірських хребтів або окремих височин; антикліналь великого розміру.
2. (переносне значення) Масований рух великих мас людей, значне суспільне збурення або активізація; підйом.
1. (рідко) Збиратися, накопичуватися у великій кількості, скупчуватися в одному місці (переважно про людей, тварин).
2. (діал.) Рухатися, переміщатися з місця на місце, зсуватися.