Словник Української Мови
Буква
1. (геологія) Тектонічне порушення, підняття земної кори, що призводить до утворення гірських хребтів або окремих височин; антикліналь великого розміру.
2. (переносне значення) Масований рух великих мас людей, значне суспільне збурення або активізація; підйом.
Приклад 1:
Найбільше осередків загоряння торфу виникало на заплавах річок Ірпінь і Здвиж, у межах яких розміщено крупні осушувально – зволожувальні системи (Ірпінська, «Здвиж», «Бучанка»). Проведені візуальні обстеження осередків горіння торфів у межах заплав р. Ірпінь, Здвиж, Млинова, Кізка, Рокач свідчать про значні, нерідко катастрофічні, наслідки пожеж для торфових ґрунтів, особливо на ділянках осушення.
— Тютюнник Григорій, “Вир”