1. Дістатися, дійти до когось, чогось з великими труднощами, з великим зусиллям, часто з негативним відтінком виснажливості або небажаності цього процесу.
2. (Розм.) Потрапити кудись, опинитися десь (часто небажано або випадково).
-
досадити
1. Завдати комусь досади, неприємності; роздратувати, розгнівати своїми вчинками або словами.
2. (рідк.) Зашкодити, нашкодити чомусь, спричинити збиток.
-
досаджуватися
1. (до кого, чого) Доводити себе до стану досади, роздратування через когось або щось; сердитися, злитися.
2. (рідко) Завдавати собі клопоту, турбувати себе чимось.
-
досаджувати
1. Завдавати комусь неприємностей, клопоту, турбувати своїми витівками або нав’язливістю; докучати.
2. (рідше) Викликати почуття досади, роздратування; сердити, дратувати.
-
досаджений
1. Який перебуває у стані досади, роздратування або незадоволення через невдачу, неприємність або чиїсь дії; роздосадований.
2. (заст.) Який зазнав прикрості, шкоди; потерпілий.
-
доріївна
Доріївна — жіноче по батькові, утворене від чоловічого імені Дорій, аналогічно до патронімічних форм на -івна (наприклад, Петрівна, Іванівна).
-
дорікнутися
1. Звернутися до когось із доріканням, докором, висловити несхвалення чи осуд.
2. (рідк.) Звернутися до когось із проханням, благанням; упросити.
-
дорікнути
1. Зробити комусь докір, висловити несхвалення, осуд, звинувачення у чомусь.
2. (переносно) Відчути докори сумління, каяття; закинути собі щось на думці.
-
дорікливо
1. У спосіб, що виражає дорікання, докір; з докором, з осудом.
2. (переносно) Так, що нагадує про щось неприємне, сумне; прикро, болісно (про погляд, тон тощо).
-
дорікливий
1. Який дорікає, докоряє, виражає дорікання; докірливий.
2. Який містить у собі дорікання, докір; докірливий.