Словник Української Мови
1. Техніка монументального живопису, при якій фарби наносяться на вологу, свіжу штукатурку, що дозволяє створити довговічний зразок стінного розпису, оскільки барвники впитуються в поверхню і закріплюються разом з нею при висиханні.
2. Твір живопису (стінний розпис, фреска), створений у такій техніці.
1. Назва другого за величиною материка на Землі, розташованого переважно в східній півкулі, на південь від Середземного моря та Європи, між Атлантичним та Індійським океанами.
2. Частина світу, що включає однойменний материк та прилеглі острови.
3. (переносно) Країни та народи, що населяють цей материк; африканський континент як культурно-політичне ціле.
1. (у металургії) Остаточне очищення дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо) від домішок шляхом спеціальних хімічних або електролітичних процесів для отримання металу високої чистоти.
2. (переносно) Процес доведення чогось до високого ступеня чистоти, досконалості або завершеності.
1. (у хімії) властивість атомів, іонів або молекул утворювати хімічні зв’язки; сила хімічної взаємодії, міра спорідненості речовин.
2. (у біології, медицині) здатність біологічних молекул (наприклад, антитіл, рецепторів) вибірково зв’язуватися з певними структурами чи речовинами; спорідненість.
3. (переносне значення) тяжіння, внутрішня близькість, схильність до чогось на основі спільності інтересів, поглядів або властивостей.
1. (у математиці) що стосується афінної геометрії — розділу геометрії, що вивчає властивості фігур, які зберігаються при афінних перетвореннях (наприклад, паралельність прямих, відношення довжин відрізків, що лежать на одній прямій, співвідношення площ).
2. (у математиці) що має властивість афінності, тобто лінійності з можливим додаванням сталої; такий, що описується афінною функцією (наприклад, афінне перетворення).
3. (переносно, у філософії, психології) що стосується афектів, емоційно забарвлений (застаріле або спеціалізоване вживання, пов’язане з латинським «affinis» — споріднений, суміжний).
1. (у математиці) Стосовно афінних перетворень або афінної геометрії; властивостями, що зберігаються при афінних перетвореннях (паралельність прямих, відношення довжин відрізків на одній прямій тощо).
2. (у техніці, інформатиці) У сполученні з термінами, що описують перетворення, залежність або зв’язок, який є лінійним з можливим зсувом (наприклад, афінне відображення).
1. Чоловіче ім’я грецького походження, що означає “народжений без гріха” або “безгрішний”.
2. Історична особа: Афіноген (Афіногенів) — український церковний діяч, єпископ Переяславський і Бориспільський (кон. XVII — поч. XVIII ст.), один із авторів “Перестороги” (1709) — полемічного листа проти унії.
Афіногенівна — жіноче ім’я, утворене від чоловічого імені Афіноген, що походить від грецьких слів «атенос» (безсмертний) та «генос» (рід) і може тлумачитися як «безсмертного роду» або «народжена від безсмертного».
Афіногенович — українське прізвище, що походить від чоловічого імені Афіноген, утворене за допомогою патронімічного суфікса -ович і означає «син Афіногена».
1. (у фізиці, зокрема в теорії відносності) Пов’язаний з афінною геометрією; такий, що описує просторово-часові властивості Всесвіту без використання поняття відстані та кута, а лише з урахуванням паралельності прямих та відношення поділу відрізків.
2. (у математиці) Властивий афінному простору або афінній геометрії; що має стосунок до перетворень, які зберігають властивості паралельності та співвідношення відрізків на паралельних прямих.