Словник Української Мови
1. Стосовний до баю, пов’язаний із ним (у значенні: міфічний велетень, злий дух у східнослов’янській міфології).
2. Стосовний до баю, пов’язаний із ним (у значенні: казковий злий дух, що з’являється у вигляді зграї комах, вітру, заметілу).
3. Уживається як постійний епітет до слів «вітер», «хуртовина», «завірюха» тощо, що означає: дуже сильний, лютий, несамовитий.
1. (про людину) Який легко, без вагань із жартом чи дотепно відповідає, уміє швидко знаходити вихід із скрутного становища; кмітливий, дотепний, жвавий на відповідь.
2. (про мову, відповідь, вислів тощо) Виконаний із дотепністю, жартом; жвавий, дотепний.
1. Стосовний до байкерів, властивий байкерам; призначений для байкерів.
2. Характерний для субкультури байкерів, пов’язаний з їхнім способом життя, стилем одягу, атрибутикою тощо.
1. Стосовний до байкарів, властивий їм; призначений для байкарів.
2. Стосовний до байкарства (у значенні: професійне заняття байкарів), пов’язаний із ним.
1. Стосунковий до озера Байкал, пов’язаний з ним, що знаходиться на його берегах або в його басейні.
2. Стосунковий до регіону навколо озера Байкал, зокрема до Байкальської улоговини, Байкальського хребта тощо.
3. Стосунковий до Байкальського природоохоронного заповідника або інших об’єктів, що мають у назві слово “Байкальський”.
Власна назва залізничної магістралі завдовжки понад 4 тисячі кілометрів у Східному Сибіру та на Далекому Сході Росії, що з’єднує Тайшет (Іркутська область) із радянською Гаванню (Хабаровський край) та є стратегічним дублером Транссибірської магістралі.
У складних назвах, що стосуються цієї магістралі, наприклад: Байкало-Амурська магістраль (БАМ), Байкало-Амурська залізниця.
Байкал — найглибше та найбільше за об’ємом прісної води озеро на Землі, розташоване в південній частині Східного Сибіру в Росії; об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Байкал — природний регіон (Байкальський регіон), що включає однойменне озеро та прилеглі території, включаючи гірські хребти.
Байкал — традиційна назва міцного вітру, що дме на озері Байкал (наприклад, баргузин, сарма).
1. Ставати байдужим, втрачати інтерес до когось або чогось; переставати піклуватися, ставитися зі зневагою або холодно.
2. (рідк.) Поводитися зверхньо, зневажливо; ігнорувати когось або щось.
1. Ставати байдужим, втрачати інтерес до когось або чогось; переставати хвилюватися, перейматися чимось.
2. (до кого, чого) Поступово втрачати почуття, емоційну прив’язаність; ставати рівнодушним, незворушним.