байкал

Приклад 1:
Не з китайських казок і не з пагод Тибету — він знявся десь з громохкого центру країни «чудес», вилетів з чорного пекла землі людоловів і гнав над просторами… Над безмежжям Уралу… Через хащі Сибіру… Через гріз­ний, понурий Байкал… Через дикі кряжі Забайкалля… Через Становий хребет, — звивався над ним межи скель і шпилів… Високо в небі сіючи іскри й сморід, летів і летів у безмежній ночі. …Палахкотів над проваллями… Звивався над прірва­ми… Пролітав із свистом спіраллю над диким бескиддям і нагло зникав десь у надрах землі — занурювався, як вогненноокий хробак, зі скреготом і хряском у груди скелястих гір, сверд­лив їх з блискавичною швидкістю, розсипаючи іскри.
— Невідомий автор

Приклад 2:
А люди думали про таємну тайгу, про «священний» Байкал, про невiдомий Сибiр — золотий i арештантський. I прийшли знову люди — голi й голоднi, i одiбрали проданi надiли.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”