Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова “змітати” — прибирання, очищення поверхні від сміття, пилу або інших дрібних частинок за допомогою мітли, щітки тощо.
2. (переносно) Швидке та рішуче знищення, розгром когось або чогось, усунення перешкод.
3. (техн.) Процес з’єднання, скріплення деталей (наприклад, листів металу) тимчасовими швами перед остаточною зваркою.
4. (діал.) Дія за значенням дієслова “змітати” у значенні згортати, зсувати щось у купу.
1. Абстрактний іменник, що означає наявність глибокого, важливого змісту в чомусь; сукупність ідей, думок, понять, що становлять сутність явища, тексту, твору мистецтва тощо.
2. Властивість бути значущим, важливим, не пустим; насиченість змістом, ідейна повнота.
1. (у наукових дослідженнях, особливо гуманітарних) Такий, що ґрунтується на поєднанні аналізу внутрішнього змісту (змістовних ознак, сенсів) явища з виявленням його типових, узагальнених характеристик та класифікацією на основі цих типів.
2. (про метод, підхід) Пов’язаний з вивченням і систематизацією явищ шляхом виділення стійких типів на основі їхніх суттєвих, а не формальних ознак.
1. (у філософії, соціології) Який стосується внутрішнього змісту та активної, творчої ролі суб’єкта (особистості, соціальної групи) у процесі пізнання, діяльності або соціальних взаємодій; що характеризує суб’єкта через призму його власних смислів, мотивів і цілей.
2. (у психології, педагогіці) Який розглядає індивіда як активного носія свідомості, волі та внутрішнього досвіду, що самостійно конструює зміст своєї діяльності та відносин з навколишнім світом.
1. Насичено змістом, ідеями; глибоко, підґрунтовно, без поверхневості.
2. Виразно, ясно, так, що повністю розкриває суть чогось.
1. Який має глибокий зміст, насичений важливими думками, ідеями; не пустий, не поверховий.
2. Логічно обґрунтований, підкріплений суттєвими аргументами або фактами (про міркування, висновок тощо).
3. Вагомий, серйозний, що заслуговує на увагу (про причину, привід, пропозицію тощо).
1. (рідк.) Набути ознак містики, стати містичним; оповитися таємничістю, незрозумілістю.
2. (перен.) Навмисно ускладнити, зробити надмірно абстрактним або заплутаним, надати чогось незвичайного, нереального.
Зробити когось або щось об’єктом містифікації, тобто навмисно ввести в оману, обдурити шляхом вигадування та поширення хибних, фантастичних або псевдонаукових відомостей, створення ілюзії таємничості.
Представити щось у вигляді містифікації, наділити вигаданий образ, явище або історію рисами правдоподібності з метою обману.
Який стосується або походить від Містифікації — вигаданої країни з циклу творів українського письменника Григора Тютюнника, що символізує ідеальний, утопічний світ дитинства та народної мрії.