Словник Української Мови
1. У лінгвістиці: неоднаковість тривалості звуків мови, що може впливати на ритмічну структуру мовлення.
2. У біології та медицині: порушення нормальної рівномірності ходу фізіологічних процесів у часі, наприклад, серцевих скорочень анізохронія серця.
1. У християнській традиції — принципове заперечення шанування релігійних зображень (ікон) та їх використання в культі, іконоборство.
2. У мистецтві та культурології — відсутність або свідома відмова від зображувальних, образотворчих форм у творчості, що характеризується переважанням символів, абстракцій чи тексту.
1. (індіго) Тропічна рослина роду Indigofera з родини бобових, з листя якої добувають синій барвник.
2. (індіго) Синій барвник, що отримується з листя рослини аніл (Indigofera tinctoria та деяких інших видів), а також його синтетичний аналог; широко використовувався для фарбування тканин.
1. Хімічна сполука, що є похідним аніліну, утвореним шляхом заміни атома водню в аміногрупі на інший радикал або метал; зазвичай стійкий катіон або сіль, що містить групу C₆H₅NH₂⁺ або її похідні.
2. (у спеціалізованій літературі) Назва органічного катіону C₆H₅NH⁺, який утворюється при протонуванні аніліну або в деяких хімічних реакціях; феніламіній.
1. Послідовник анімізму — релігійно-філософської течії, що вважає душу (аніму) основою життя та наділяє нею не тільки людей і тварин, але й рослини, явища природи та предмети.
2. Художник, який створює анімаційні фільми (мультфільми); мультиплікатор.
1. (у хімії) що стосується аніонів, властивий аніонам; що має негативний електричний заряд.
2. (у техніці, косметології) що містить аніони або генерує їх, часто для досягнення певного ефекту (наприклад, про аніонні ПАР, аніонне миття, аніонні оздоровчі прилади).
1. (у хімії, фізиці) такий, що проявляє активність у розчинах завдяки наявності аніонів; здатний дисоціювати з утворенням аніонів, які визначають його поверхневу активність або інші властивості.
2. (про поверхнево-активні речовини, детергенти) що містить у своїй молекулі один або кілька аніонних центрів, які є носіями поверхневої активності, тобто такий, у якого активна частина молекули є аніоном.
1. (у хімії, технології) Такий, що стосується процесу обміну аніонами між розчином та твердою або рідкою фазою (іонітом), або призначений для такого обміну.
2. (у біохімії, молекулярній біології) Такий, що описує метод розділення чи очищення речовин (наприклад, білків, нуклеїнових кислот) на основі їхньої здатності до зворотного зв’язування з позитивно зарядженими групами твердої фази (аніонообмінника).
Аніонотроп — хімічна сполука, яка здатна приєднувати аніони завдяки наявності в її структурі позитивно заряджених ділянок або атомів з високою електронегативністю, що створює стійкі взаємодії з негативно зарядженими іонами.
Аніонотроп — речовина або функціональна група в органічній хімії, що сприяє внутрішньомолекулярному переміщенню аніону під час хімічної реакції, часто в процесах перегрупування.
1. У фізичній хімії — переміщення аніона (негативно зарядженої частинки) в межах молекули під час певних хімічних реакцій, наприклад, при перегрупуванні.
2. У біохімії — властивість деяких білків або мембран змінювати напрямок руху аніонів через них залежно від фізіологічних умов або сигналу.