1. У спосіб, що суперечить законам логіки, не відповідає логічному мисленню; нелогічно, безладнo.
2. (У логіці) У спосіб, що характеризується порушенням законів і правил формальної логіки.
-
алогонія
1. У риториці та літературознавстві — стилістичний прийом, коли мовець навмисно заперечує те, що насправді стверджує, або стверджує те, що заперечує, з метою посилення вислову, часто з іронічним чи саркастичним відтінком (наприклад: “Він, звичайно, геній!” — про людину, яка вчинила нерозумно).
2. У логіці та лінгвістиці — вислів, який суперечить формальній логіці, містить внутрішнє протиріччя або навмисне заперечення очевидного, що використовується для створення певного ефекту в мовленні.
-
алодиплоїд
Алодиплоїд — організм, клітини якого містять два різних набори хромосом, що походять від різних видів або таксонів, утворений внаслідок алополіплоїдії (міжвидової гібридизації з подвоєнням хромосомного набору).
-
алодипломоносомик
Алодипломоносомик — гіпотетична або жартівлива назва для особи, яка має надзвичайно велику кількість дипломів, сертифікатів або інших документів про освіту, часто вживається в іронічному чи саркастичному контексті для позначення надмірного захоплення формальними кваліфікаціями.
-
алоей
1. Рід вічнозелених сукулентних рослин родини асфоделових (Asphodelaceae), поширених переважно в Африці та на Аравійському півострові, багато видів якого (наприклад, алое віра) використовуються в медицині, косметології та декоративному садівництві.
2. Застаріла назва алое, що вживалася в українській мові до середини XX століття.
-
ало-емічний
1. Пов’язаний з алое́мією — рідкісним спадковим захворюванням, що характеризується порушенням обміну порфіринів і проявляється підвищеною чутливістю шкіри до сонячного світла, висипаннями, рубцями та іншими ураженнями шкірних покривів.
-
аломорф
1. У мовознавстві — варіант морфеми, що має ту саму функцію та значення, але відрізняється за звуковим складом; вибір конкретного аломорфа залежить від оточення в слові (наприклад, префікси без-/бес-, закінчення -у/-ю в іменників).
2. У біології — різновид, форма організму, що відхиляється від типової для виду, але не має статусу окремого таксону.
-
аломорфізм
1. (у лінгвістиці) різновид морфеми, що має ту саму функцію та значення, але відрізняється за звуковим чи графічним виглядом, залежно від позиції в слові або оточення (наприклад, різні закінчення відмінків одного й того самого відмінювання, префікси з- / із- / зі-).
2. (у біології) наявність у межах одного виду кількох чітко відмінних форм особин, що не утворюють безперервного ряду переходів (наприклад, різні забарвлення у деяких комах, статевий диморфізм).
3. (у хімії, кристалографії) те саме, що алотропія — існування хімічного елемента у вигляді двох або більше простих речовин, різних за будовою та властивостями.
-
аломорфний
1. (у мовознавстві) такий, що є аломорфом, тобто варіантом морфеми, який виникає внаслідок фонетичних змін і залежить від оточення (наприклад, звукові варіанти закінчення -ий, -ій у відмінках іменника «край»: кра́ю, на кра́ї).
2. (у біології, зокрема в альгології) такий, що має змінну форму, здатний істотно змінювати свою морфологію залежно від умов середовища.
-
аломорфоз
Аломорфоз — у біології (зоології, ентомології): різновид метаморфозу, при якому личинка загальною будовою тіла вже схожа на дорослу особу (імаго), але не має крил і статевої зрілості; неповне перетворення.
Аломорфоз — у мовознавстві: різновид морфологічної варіативності, при якому морфеми (зокрема, афікси) можуть мати різні фонетичні варіанти (аломорфи), що використовуються в різних умовах, наприклад, закінчення -у та -а в українських іменників чоловічого роду в родовому відмінку (стол-у, краю-а).