Словник Української Мови
1. Забруднений, покритий грязю, пилом, плямами або чимось липким, неприємним на дотик та вигляд.
2. Неохайний, нечистий, що не дотримується гігієни.
3. Низького морального рівня, безчесний, аморальний (про вчинки, думки, наміри).
4. Про погоду: дощовий, сльотавий, з талою грязюкою.
5. Про колір: тьмяний, брудного відтінку, неяскравий.
6. У техніці: що має перешкоди, сторонні включення (про сигнал, звук).
1. Дія за значенням дієслова “ґумувати”; процес обробки ґрунту ґумом (спеціальним сільськогосподарським знаряддям для розпушування землі та знищення бур’янів).
2. Розпушування верхнього шару ґрунту, міжрядне обробіття посівів за допомогою ґума.
Великий автомобіль, призначений для перевезення вантажів.
Розмовна назва водія такого автомобіля.
1. Покривати поверхню чого-небудь шаром гуми, каучуку для надання водонепроникності, пружності або інших технічних властивостей.
2. (у гірничій справі) Зміцнювати стіни виробки (шахти, тунелю) шляхом нагнітання рідкого бетону або спеціальних розчинів у породу для запобігання обваленню та прориву води.
Ґумуватися — (діал.) збиратися, накопичуватися, скупчуватися (переважно про хмари, туман).
1. Старовинний верхній одяг з грубого сукна, зазвичай довгий, з широкими рукавами та каптуром; тип плаща або халату, що використовувався переважно в Карпатському регіоні.
2. Розм. про стару, поношену, часто брудну або зношену верхню одяжину; лахміття.
3. Заст. Грубе сукно, з якого шили такий одяг.
1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає Тернопільською та Хмельницькою областями.
2. (рідко) Власна назва села в Україні, зокрема села у Хмельницькій області.
1. (діал.) Щільна група дерев, чагарників або інших рослин, що ростуть разом; гущавина, хаща.
2. (діал.) Густа, кучерява волосина, шевелюра.
3. (діал., рідк.) Назва невеликого лісового урочища, гаю в окремих регіонах України.
1. (діал.) Пташина голова, особливо курчача; також ласощі з пташиних голівок.
2. (діал., перен.) Людина з великою головою або з густим волоссям; часто вживається як прізвисько.
3. (діал.) Верхівка, маківка чогось, наприклад, дерева.
4. (діал.) Купка, копиця, невелика група чогось (наприклад, сіна).
1. Стосунний до міста (населеного пункту), що має адміністративний, промисловий, культурний та торговельний характер; властивий місту, характерний для нього; міський.
2. Який належить до органів місцевого самоврядування або управління міста; муніципальний.
3. Стосунний до вищого духовного навчального закладу (академії, семінарії) у Російській імперії, що готував священнослужителів (історичний термін).