Словник Української Мови
1. (заст.) Олія, особливо рослинна, що використовується в їжі, для освітлення або в релігійних обрядах; також рідка, жирна речовина взагалі.
2. (церк.) Рідка олія (переважно оливкова), освячена за особливим чином, яка використовується в християнських таїнствах і обрядах (наприклад, єлеопомазання).
1. (в медицині) такий, що стосується алейкемії — форми лейкозу, при якій кількість лейкоцитів у периферичній крові залишається в межах норми або зниженою, на відміну від лейкемічних форм, що супроводжуються значною лейкоцитозом.
2. (в медицині) такий, що характеризується відсутністю патологічних (бластних) клітин у периферичній крові при наявності їх у кістковому мозку; нелейкемічний.
Алейкемія — рідкісна форма лейкемії (раку крові), при якій у периферичній крові не спостерігається патологічного збільшення кількості лейкоцитів (лейкоцитозу) або вони можуть бути навіть знижені, на відміну від класичних форм лейкемії.
Алейкемія — застарілий термін, який іноді використовується для позначення лейкемії, що перебігає без виражених змін у клітинному складі периферичної крові, при цьому патологічні зміни чітко виявляються лише при дослідженні кісткового мозку.
1. У генетиці: різновид мутації, при якій змінюється форма або розмір окремих частин тіла організму внаслідок змін у певних генах.
2. У мовознавстві: різновид морфологічної варіативності, коли один і той же морф (значуща частина слова) має різні фонетичні форми (аломорфи) в залежності від оточення, наприклад, закінчення -ий, -ої, -у в українських прикметниках.
Алелопаразитизм — форма паразитизму, при якій один організм (алелопаразит) тимчасово або постійно живиться тканинними рідинами або тканинами іншого паразита, що, у свою чергу, паразитує на третьому організмі (хазяїні).
1. (у біології, екології) Пов’язаний з алелопатією, тобто взаємним впливом рослин, мікроорганізмів, грибів тощо через виділення ними у навколишнє середовище специфічних біологічно активних речовин (фітонцидів, антибіотиків, токсинів), які пригнічують або стимулюють розвиток інших організмів.
2. (у сільському господарстві) Такий, що стосується використання знань про алелопатію для регулювання росту культурних рослин, боротьби з бур’янами або планування сівозмін.
1. (генетика) такий, що стосується алелосом — хромосом, які відрізняються за будовою у самців і самок деяких видів організмів (наприклад, статеві хромосоми X та Y у ссавців).
Алелосполія — власна назва села в Україні, що входить до складу Білолуцької селищної громади Сватівського району Луганської області.
Алелотип — різновид алеля (варіанту гена), що визначається за специфічним набором послідовностей ДНК або за наявністю певних молекулярних маркерів у конкретному локусі хромосоми.
Алелотропія — у генетиці: явище взаємного впливу різних алелів одного гена на прояв ознаки, коли наявність одного алеля модифікує (посилює, послаблює або змінює) ефект іншого алеля того самого гена.