Словник Української Мови
1. Органічна сполука, насичений вуглеводень з формулою C₁₀H₁₀, безбарвна рідина, що міститься у продуктах сухої перегонки кам’яного вугілля та деяких ефірних оліях.
2. Група ненасичених вуглеводнів, похідних від нафталіну, що мають інтенсивне синювато-фіолетове забарвлення; деякі з них, зокрема гвайазулен, мають протизапальні властивості та використовуються у фармацевтиці та косметології.
Азуленіл — хімічний радикал (залишок) або група, що походить від вуглеводню азулену шляхом відщеплення одного атома водню з одного з його ядер.
1. (хімія) Пов’язаний з азульміном — органічною сполукою, що є продуктом реакції між азулем і гідроксиламіном, або стосовний до неї.
1. (мед.) Рідкісний психічний розлад, при якому людина відчуває сильний емоційний потяг, збудження або сексуальне задоволення від споглядання чи уявлення яскраво-синього кольору (азурового, лазурового).
2. (псих.) Специфічна форма хроматофілії (колорфілії), що характеризується фіксацією на синьому кольорі як об’єкті еротичного інтересу або джерелі інтенсивних позитивних емоцій.
1. У давньогрецькій міфології — бог підземного царства мертвих, володар царства душ померлих; також саме це царство (підземне, потойбічне).
2. У переносному значенні — смерть, загибель, небуття.
3. У переносному значенні — пекло, місце страждань, жахів або повної темряви.
1. Власна назва опери Джузеппе Верді (1871 рік), створеної на лібрето Антоніо Гісланцоні за сюжетом однойменної повісті Огюста Марієтта.
2. Власне жіноче ім’я, поширене в арабських та деяких африканських країнах, що може означати “відвідувачка”, “гостя” або “та, що повертається”.
3. У переносному значенні — символ трагічного кохання, вірності та самопожертви (за аналогією з головною героїнею опери).
1. У давньогрецькій міфології — підземне царство мертвих, а також його володар (Аїд, Гадес).
2. Переносно — темне, похмуре або загробне місце; пекло, прірва.
1. Пов’язаний з аїлом, що стосується аїлу (традиційного селища або адміністративної одиниці в тюркських народів, зокрема в Криму).
2. Належний до аїльної ради (органу місцевого самоврядування в Криму в окремі періоди історії).
Айлурофілія — психологічний термін, що означає надмірну, патологічну прихильність або любов до котів.
Айлурофобія — патологічний, ірраціональний страх перед котами, що належить до специфічних фобій і супроводжується тривогою, панікою або бажанням уникати контакту з цими тваринами.