1. Дія за значенням дієслова “крамарювати”; заняття крамаря, дрібна торгівля, переважно розносна або роздрібна.

2. Збірне поняття для крамарів як соціальної групи; крамарі.

3. Перен. Дріб’язковість, міщанська обмеженість у поглядах, інтересах або поведінці.

Крамарочка — зменшувально-пестлива форма від слова “крамарка”, що означає жінку, яка торгує дрібним товаром на ринку, базарі або в невеликій крамничці.

Крамарочка — власна назва, історичний та сучасний розмовний термін для позначення невеликого магазинчика, торгового приміщення або рухомого лотка, де продають дрібний товар, часто галантерею, сувеніри, солодощі тощо.

Крамарочка — переносно про жінку, яка любить робити дрібні покупки, торгуватися або має хист до торгівлі.

1. Невеликий магазин, торговельна точка, де продають дрібні товари широкого вжитку; крамничка, лавка.

2. Застаріле позначення для торговельного закладу, магазину (уживалося переважно в XIX — на початку XX століття).

3. Переносно: місце, де зосереджено велику кількість різноманітних речей, що нагадує переповнений магазин.

1. Жінка, яка займається крамарством, дрібною торгівлею; продавчиня в крамниці, торговка.

2. Заст. Дрібна крамниця, лавка, де торгують різними товарами; торгівельний заклад.

1. Жінка, яка займається роздрібною торгівлею, переважно продуктами харчування або дрібними промисловими товарами, часто на ринку або в невеликій крамниці.

2. (переносне значення) Жінка, схильна до дрібного, корисливого обміну або торгу, яка надмірно дбає про матеріальну вигоду.

1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Стиру, що протікає у Волинській області.

2. Рідкісне вживання: жінка, яка володіє крамницею або торгує крамом (дрібним роздрібним товаром); крамарка, торговка.

1. Українське прізвище, що походить від слова «крамар» (дрібний торговець, продавець галантереї) і вказує на родове заняття предків.

2. Назва низки географічних об’єктів (наприклад, селищ, вулиць), названих на честь осіб із прізвищем Крамаренко.

3. (у спеціальній літературі) Може використовуватися як складова частина наукових, технічних або культурних термінів (наприклад, назви сортів рослин, видів техніки), пов’язаних із конкретними носіями цього прізвища.

1. Дрібний торговець, переважно роздрібний, який продає товари на ринку, у крамниці або з воза; часто стосується торгівлі харчовими продуктами, галантереєю та іншими побутовими дрібницями.

2. Заст. Купець, торговець узагалі (у давніші часи).

3. Перен., зневажл. Людина, схильна до дрібної, корисливої торгівлі або міняльництва; той, хто ставить матеріальну вигоду понад усе.

1. (історичне) Товар, речі для продажу, переважно промислові вироби; також застаріла назва торгівлі як заняття.

2. (переносне, заст., часто з негативним відтінком) Майно, речі, пожитки, скарб.

3. (переносне, розмовне) Щось неякісне, підроблене або заборонене; також неприємна, брудна справа.