Словник Української Мови
1. Який стосується амфіболів — групи мінералів класу силікатів, що мають спільну кристалічну структуру та загальну формулу, і включають різновиди, такі як актиноліт, тремоліт, рогова обманка.
2. Складений з амфіболів або містить їх у своєму складі (про гірські породи, руди тощо).
1. (у біогеографії) такий, що поширений у помірних водах північної частини Тихого океану по обидва боки — як біля азійського, так і біля американського узбережжя.
2. (у біогеографії) такий, що стосується або характеризує морські організми, ареал яких охоплює помірні широти північної Пацифіки з обох боків океану, але не включає арктичні моря.
1. (у ботаніці) Про листя: таке, що має дві однакові сторони — і верхню, і нижню — за будовою та забарвленням, через що вони важко відрізняються одна від одної.
2. (у зоології) Про тваринний організм або його частину: такий, що має дві однакові сторони (дорсальну та вентральну), тобто позбавлений чітко вираженої спинної та черевної сторони.
1. (біологія) Статевий процес у рослин, при якому чоловічі та жіночі статеві клітини (гамети) морфологічно не розрізняються, тобто є однаковими за розміром та будовою (ізогамія).
2. (загальніше) Форма статевого розмноження, заснована на злитті двох однакових за морфологією гамет.
1. У давньогрецькій міфології — свято на честь Діоніса, що відзначалося в Афінах та включало ритуальні жертвоприношення та бенкетування.
2. У ботаніці (застаріле) — нижні листки на стеблі певних мохів, зокрема печіночників, що відрізняються за формою або розміром від основних листків.
Амфігастрія — у давньогрецькій міфології: одна з трьох харит (грацій), богинь радості, краси та утіхи, що супроводжували богиню кохання Афродіту; уособлювала блиск та пишність.
1. (геол.) Процес утворення гірських порід із розплавленої магми, що піднімається з глибинних шарів Землі; магматизм.
2. (біол., заст.) Статеве розмноження організмів, що передбачає участь двох батьків; протиставляється партеногенезу.
1. (у ботаніці) що має обидві статі, двостатевий; гермафродитний (про квітки, рослини).
2. (у зоології) який має ознаки обох статей; гермафродитний (про тварин).
Амфідамант — у давньогрецькій міфології: цар Етолії, син Алкмеона, батько Навпакта, відомий своєю справедливістю та мудрістю; після смерті разом з Міносом, Радамантом та Еаком став одним із суддів у підземному царстві Аїда.
Амфідамант — у давньогрецькій міфології: один з аргонавтів, син Алея, брат Кефея та Лікурга, який брав участь у поході за золотим руном.
Амфіпіренін — у давньогрецькій міфології: один з кентаврів, який брав участь у бійці з лапітами на весіллі Пейрітоя.