Древослів

Словник Української Мови

  • автонесумісний

    1. (про техніку, обладнання) Такий, що не може функціонувати або бути використаним разом з іншими автономними системами, пристроями чи компонентами через відмінності в стандартах, протоколах, інтерфейсах або принципах роботи; нездатний до сумісної роботи, взаємодії або інтеграції в єдиний комплекс.

    2. (переносно, про явища, концепції, системи) Такий, що не може існувати або розвиватися спільно з іншим через суттєві, непереборні протиріччя в основах, принципах або структурах; внутрішньо суперечливий, що призводить до конфлікту або руйнування системи.

  • автонесумісність

    Автонесумісність — властивість рослин запобігати самозапиленню та утворенню насіння в результаті запилення власною пилковою зерниною; генетично детермінована нездатність до самозапліднення.

  • автонім

    1. Власна назва, яку використовує мовець для позначення самого себе; антропонім, що є справжнім іменем автора або мовця, на відміну від псевдоніма.

    2. У лексикографії: заголовкове слово словникової статті, яке пояснюється в ній; лексична одиниця, що виступає як об’єкт опису в словнику.

  • автонімія

    1. У лінгвістиці — явище, коли власна назва (онім) збігається за формою зі спільною назвою (апелятивом) того самого об’єкта, наприклад: місто Вінниця та річка Вінниця, птах орел та місто Орел.

    2. У літературознавстві — прийом, коли автор використовує власне ім’я або псевдонім як елемент художнього твору, вводячи себе (або літературну маску) у вигаданий світ.

  • автонімний

    1. (у лексикології) такий, що є автонімом, тобто словом або виразом, який використовується для позначення самого себе як мовної одиниці, а не свого звичайного референта (наприклад: слово “собака” складається з шести літер).

    2. (у номенклатурі) такий, що є власною назвою, яка збігається з науковою назвою об’єкта (наприклад, у біології, коли назва таксона збігається з його типовим родом).

  • автоном

    1. (в історії) Самоврядна адміністративно-територіальна одиниця в складі держави, що має певні права самоуправління.

    2. (переносно) Людина, яка прагне до незалежності, самостійності, здатна діяти та приймати рішення самостійно, не залежачи від інших.

  • автономівна

    Автономівна — власна назва, що позначає одну з українських націоналістичних організацій, яка діяла на початку XX століття (1905–1908 рр.) та виступала за політичну самостійність України.

  • автопанцерник

    Автопанцерник — бойова броньована машина на колісному або гусеничному шасі, призначена для перевезення піхоти, ведення розвідки, охорони та супроводу, озброєна кулеметом або гарматою середнього калібру.

    Автопанцерник — застаріла назва для бронеавтомобіля, тобто легкової або вантажної машини, захищеної бронею та озброєної для ведення бою.

  • автопаразитизм

    Автопаразитизм — явище в паразитології, коли паразит одного виду стає хазяїном для іншого представника того самого виду, тобто паразитує на собі подібному.

    Автопаразитизм — у більш вузькому, ентомологічному значенні — форма паразитизму, при якій самиця комахи (наприклад, деяких видів перетинчастокрилих) відкладає яйця в личинок або лялечок власного виду, що призводить до загибелі особини-хазяїна.

  • автопараметричний

    1. (в техніці, автоматиці) Такий, що стосується автоматичного регулювання параметрів технічної системи, процесу або пристрою, коли їх значення підтримуються або змінюються без безпосередньої участі людини за допомогою спеціальних засобів контролю та керування.

    2. (в математиці, теорії коливань) Пов’язаний з автопараметричними коливаннями — особливим видом взаємодії в нелінійних коливальних системах, де збудження однієї моди (частоти) призводить до збудження іншої, параметрично з нею пов’язаної.