Словник Української Мови
1. (біол.) Безстатеве розмноження рослин, при якому насіння утворюється без запліднення, а зародок розвивається з нездібної до запліднення (наприклад, диплоїдної) яйцеклітини або з інших клітин насінного зачатка.
2. (біол., рідше) Загальна назва різних форм безстатевого розмноження, що замінюють статевий процес, включаючи партеногенез, апогамію, апоспорію тощо.
Запальне захворювання апоневрозу — сухожильного розтягу, широкої сухожильної пластини, що слугує місцем прикріплення м’язів.
1. (анат.) Який стосується апоневрозу, властивий апоневрозу; що має вигляд апоневрозу.
2. (мед.) Пов’язаний із патологією або хірургічним втручанням на апоневрозах (напр., апоневротична пластика).
Апопатофобія — патологічний, ірраціональний страх перед туалетами та вбиральнями, що належить до групи специфічних фобій.
Апопеталія — власна назва астероїда головного поясу (номер 4426), відкритого 2 березня 1978 року.
Апопетальність — властивість квітки, у якої всі пелюстки розташовані вільно, не зростаючись між собою, що характерно для пелюсткового віночка апопетального типу.
Апопланар — у ботаніці: позаклітинний простір у рослинних тканинах, що утворений між клітинними стінками та заповнений рідиною (апопластичною рідиною), через який відбувається транспорт води, мінеральних речовин та інших розчинених сполук.
Апопластидія — у ботаніці: тип вегетативного розмноження рослин, при якому новий організм утворюється з частини тіла материнської особини шляхом відокремлення та подальшого розвитку (наприклад, розмноження бульбами, цибулинами, кореневищами).
Апопластидний (від грец. ἀπό — «від» та πλάστης — «творець») — термін у ботаніці, що стосується апопласту — системи суцільних порожнин і клітинних стінок рослинних тканин, через які відбувається транспорт речовин поза клітинними мембранами.
У більш вузькому значенні — властивий апопласту, що відбувається або розташований у апопласті (на противагу симпластичному шляху, що проходить через плазмодесми). Наприклад: апопластичний транспорт води та розчинених мінеральних речовин.
1. (біол.) Рід комах родини джмелеподібних (Bombus), що включає джмелів — великих, пухнастих, густо вкритих волосками бджолиних, які є важливими запилювачами багатьох рослин.
2. (іст., рел.) Прізвисько або прозвісько єпископа Олександра (Азарія), одного з ініціаторів та авторів Берестейської унії 1596 року, відомого як Азарій (Азарія) Берестейський.