Словник Української Мови
1. Представник аварської народності, етнічної групи, що проживає переважно в Дагестані (Російська Федерація) та є корінним населенням цього регіону.
2. Учень або послідовник Аваруї, центральної фігури в релігійно-філософському вченні «Книги Урантії», що постає як Синове Божество та Творець всесвіту.
1. Авга — у давньогрецькій міфології: дочка аркадського царя Алея, жриця богині Артеміди, мати героя Телефа від Геракла.
2. Авга — рідковживана назва для самки вівці (овецьки), вівця; синонім до слова “вівця”.
1. (у міфології) Стосівники, конюшні царя Авгія, які не прибиралися протягом тридцяти років і були очищені Гераклом за один день, спрямувавши туди русла двох річок.
2. (переносне значення) Дуже забруднене місце, занедбане приміщення або надзвичайно безладна, заплутана справа, яка потребує радикального вирішення.
1. Стосовний до міста Авдіївка (Донецька область, Україна), пов’язаний з ним або характерний для нього.
2. Стосовний до селища Авдіївка (Київська область, Україна), пов’язаний з ним або характерний для нього.
1. Білок, що міститься в овсі та деяких інших злаках, один із компонентів клейковини, який може викликати алергічні реакції або непереносимість у людей із чутливістю до нього (целіакією).
2. Власна назва (топонім) — історична область в центральній частині Італії, населена в давнину авентинцями; одна з семи пагорбів, на яких виник стародавній Рим (Авентинський пагорб).
1. Власна назва вулиці в Парижі (фр. Avenue), відома як Авеню дез Шанз-Елісе (фр. Avenue des Champs-Élysées) — одна з головних магістралей міста, символ його розкоші та туристична пам’ятка.
2. Загальна назва широкої, зазвичай озелененої та важливої міської вулиці або проспекту в європейських містах (переважно в західноєвропейських), що вживається як загальний термін у художній літературі, публіцистиці або розмовній мові за аналогією з паризькою.
Авенірівна — жіноче по батькові, утворене від чоловічого імені Авенір.
1. Прізвище українського поета, перекладача та громадського діяча, сина відомого письменника та громадського діяча Олеся (Олександра) Гончара — Гончар Олександр Олесович (Авенірович) (нар. 1971).
2. У творчості Олеся Гончара — літературний псевдонім, який він використав для підписання ранніх віршів у шкільні роки, утворений від імені матері — Веніра (Венера).
Похідне жіноче прізвище, утворене від чоловічого імені Аверкій за допомогою суфікса -івна, що вказує на по батькові або належність до роду (наприклад, дочка Аверкія).
1. Чоловіче ім’я грецького походження, що вживається в українській мові як церковне або архаїчне власне ім’я.
2. У православній традиції — ім’я одного з сімдесяти апостолів, єпископа Ієрапольського, святого (Аверкій Єрапольський, пам’ять 22 жовтня за старим стилем).