1. Різко, швидко відійти, відскочити, відсунутися, здебільшого зі страху або зненацька.
2. Розм. Піти, віддалитися, залишити якесь місце (часто потайки або швидко).
-
осмикування
1. Дія за значенням дієслова “осмикувати” — вилучення, виривання чогось шляхом різких ривків або смикання.
2. (переносно) Суворе, прискіпливе розглядання, обговорення або критикування когось, чогось; детальний аналіз, часто з відтінком несхвалення.
-
осмикувати
1. Розглядати, оглядати когось або щось пильним, допитливим поглядом, часто з ноткою недовіри, зневаги або з метою оцінки.
2. Уважно вивчати, аналізувати щось, намагаючись зрозуміти суть або знайти недоліки.
-
осмикуватися
1. (розм.) Намагатися зрозуміти, усвідомити щось, орієнтуватися в новій ситуації, знаходитися в стані роздумів, розбиратися в чомусь.
2. (рідк.) Придивлятися, оглядати щось уважно, намагаючись розгледіти деталі.
-
осмислений
1. Який має глибокий зміст, логічну обґрунтованість і цілеспрямованість; не випадковий, не механічний, а свідомий і продуманий.
2. Такий, що набув чіткого розуміння, значення або мети; зрозумілий, усвідомлений.
-
осмисленість
1. Абстрактний іменник, що означає наявність глибокого, внутрішнього сенсу, логіки або раціональної мети в чомусь; властивість бути осмисленим.
2. У психології та філософії — стан усвідомлення людиною цілей, мотивації та значення власного життя та дій; відчуття життєвої наповненості та спрямованості.
3. У лінгвістиці та семіотиці — характеристика мовної одиниці (слова, вислову, тексту), що має певне значення та здатність сприйматися розумом; змістовна наповненість.
-
осмислення
Процес надання смислу чомусь, усвідомлення сутності, значення або мети явища, події, інформації.
Результат такого процесу; зміст, сутність, яка усвідомлена та інтегрована в систему власних знань і переконань.
У філософії та психології — пізнавальна діяльність суб’єкта, спрямована на розуміння глибинної суті об’єкта, його місця у світі та зв’язків з іншими явищами.
-
осмислено
1. З усвідомленням сутності, значення або мети чогось; зрозуміло, свідомо.
2. З наявністю певного сенсу, логіки або розумного обґрунтування; не випадково, не механічно.
-
осмислити
1. Зрозуміти щось глибоко, усвідомити зміст, сутність або значення чогось, зробити для себе ясним і зрозумілим.
2. Надати чомусь певного сенсу, значення; інтерпретувати, тлумачити.
3. Обдумати, продумати щось ретельно, з усіх боків, щоб сформувати чітке уявлення або висновок.
-
осмислитися
1. (про людину) Прийти до тями, усвідомити себе, своє становище; опам’ятатися.
2. (перен., про явище, процес) Набути чіткого змісту, сенсу; сформуватися як цілісне явище.