1. Такий, що втрачає свою вартість, цінність або значення; стає менш цінним, важливим або авторитетним.
2. (Екон.) Такий, що стосується зниження курсу (валют, цінних паперів) або купівельної спроможності грошей; девальвований.
Словник Української Мови
1. Такий, що втрачає свою вартість, цінність або значення; стає менш цінним, важливим або авторитетним.
2. (Екон.) Такий, що стосується зниження курсу (валют, цінних паперів) або купівельної спроможності грошей; девальвований.
Втратити вартість, стати менш цінним або значущим.
Втратити моральну цінність, авторитет, повагу.
Стати дешевшим, втратити купівельну спроможність (про гроші, валюту).
1. Позбавити чогось цінності, значення або важливості; зробити менш цінним, значущим.
2. Знизити вартість чогось, обезцінити в матеріальному сенсі.
3. У економіці: викликати знецінення грошей, падіння їх купівельної спроможності (інфляцію).
1. Властивість за значенням дієслів “знецінити” та “знецінитися”; стан, коли щось втратило свою цінність, вартість або значення.
2. Економічний стан, за якого гроші або фінансові активи втрачають свою купівельну спроможність або ринкову вартість, часто через інфляцію або надлишкову емісію.
3. Психологічний або соціальний стан відчуття власної непотрібності, втрати особистої гідності або значущості.
1. Дія за значенням дієслова “знецінити”; втрата чинності, вартості, значення, авторитету тощо.
2. Економічний процес, за якого гроші втрачають частину своєї реальної вартості, що виражається в загальному зростанні цін на товари та послуги; інфляція.
3. У бухгалтерському обліку — зменшення балансової вартості активу (наприклад, основного засобу, нематеріального активу) через його моральне чи фізичне старіння, втрату ринкової ціни або зменшення майбутніх економічних вигод від його використання.
1. Такий, що втратив свою вартість, цінність або значення; обезцінений.
2. Про людину: такий, що втратив гідність, повагу або авторитет; принижений.
3. У фінансах: такий, курс або реальна вартість якого значно знизилися (про гроші, валюту, цінні папери).
1. Втрачати цукрові речовини, ставати менш солодким (про продукти харчування, рослини тощо).
2. (у медицині) Повертатися до нормального рівня глюкози в крові після його підвищення; стабілізувати рівень цукру в крові.
3. (переносно) Ставати менш приємним, цікавим, емоційно насиченим; втрачати привабливість або ентузіазм.
1. Вилучати цукор із чогось, зменшувати його вміст у продуктах харчування.
2. У переносному значенні: позбавляти чогось надмірної солодкуватості, приторності, сентиментальності; робити більш суворим, стриманим або об’єктивним.
1. Медичний термін, що означає процес зниження рівня глюкози (цукру) в крові до нормальних показників, лікування гіперглікемії.
2. Технологічний процес у харчовій промисловості, зокрема при виробництві цукру, спрямований на видалення зайвих цукристих речовин або домішок для отримання більш чистого продукту.
3. У переносному значенні — позбавлення чогось надмірної солодощі, приторності, сентиментальності; надання більш стриманого, суворого або об’єктивного характеру.
1. Втратити цукровість, стати менш солодким (про фрукти, овочі тощо).
2. Розм. Втратити привабливість, інтерес, стати менш приємним або цікавим.