Словник Української Мови
1. Дорогоцінний каміння, різновид гранату, зазвичай темно-червоного кольору.
2. Гострий гнійно-некротичний запальний процес кількох сусідніх сальних залоз та волосяних мішечків з утворенням спільного інфільтрату та некрозу шкіри та підшкірної клітковини.
3. Застаріла назва сибірської виразки.
Дякло — власна назва села в Україні, розташованого в Ужгородському районі Закарпатської області.
1. (про монети, медалі тощо) Отримувати певне зображення, напис або позначку шляхом карбування; вибиватися на поверхні металу.
2. (перен., висок.) Міцно закріплюватися в пам’яті, свідомості; залишати глибокий, незабутній слід.
1. Почуття вдячності, вираження подяки за послугу, допомогу, увагу тощо.
2. (заст.) Винагорода, плата за щось; дякування.
3. (діал.) Те саме, що подяка.
1. Робити написи, зображення або позначки на твердій поверхні (металі, камені, дереві тощо) за допомогою спеціальних інструментів (резця, штихеля).
2. Виготовляти монети, медалі, печатки шляхом витискування, вдавлювання зображення чи напису на заготовці.
3. Перенісно: міцно закріплювати, залишати глибокий слід (у пам’яті, серці, свідомості).
1. Процес створення монет, медалей, жетонів шляхом ударів штемпелем (чеканом) по металевій заготовці, що розміщена на підкладному кільці.
2. Процес нанесення знаків, написів, зображень на поверхню металу різцем або штемпелем; вирізання, витіснення.
3. Перен. Чітке, різке формування, закріплення чого-небудь (наприклад, думки, образу, правила).
1. Церковний службовець у православній та греко-католицькій церквах, який читає тексти під час богослужіння, співає на клиросі та допомагає священнику.
2. У давній Русі та козацьку добу — особа, яка виконувала канцелярські обов’язки, писарем або службовцем у державних установах, військовій канцелярії тощо.
3. (Заст.) Учитель у церковнопарафіяльній школі або дяківській школі.
Карбувальник — майстер, який займається карбуванням (виготовленням рельєфних зображень на металевій поверхні шляхом ударів спеціальним інструментом).
Карбувальник — робітник монетного двору, що карбує (вибиває) монети, медалі, жетони.
Карбувальник — застаріла назва інструменту для карбування (чеканки), наприклад, штемпеля.
1. Брат батька або матері, а також чоловік тітки.
2. Звертання до старшого чоловіка (звичайно вживається з іменем або прізвищем).
3. Переносно: про дорослого чоловіка, який бере на себе опікунські, товариські або повчальні функції стосовно молодших або дітей.
1. Який стосується карбування (виготовлення монет, медалей, штампів тощо шляхом вдавлювання чи різьблення зображення, напису).
2. Який призначений для карбування, використовується у процесі карбування.