1. Урочисто пообіцяти щось, дати клятву або присягу; поклястися.
2. (застаріле) Поклястися у чомусь, запевнити з присягою.
Словник Української Мови
1. Урочисто пообіцяти щось, дати клятву або присягу; поклястися.
2. (застаріле) Поклястися у чомусь, запевнити з присягою.
1. Урочисто обіцяти щось, давати клятву, присягу; заклинатися.
2. Запевняти когось у чомусь, намагаючись переконати; божитися.
1. Урочисто обіцяти щось, давати клятву, присягу; заклинатися.
2. (розм.) Наполегливо запевняти когось у чомусь, божитися.
1. Дія за значенням дієслова “заприсягти”; урочиста обіцянка, клятва, присяга, яку дають на чомусь святому (наприклад, на Біблії) або перед кимось.
2. (у переносному значенні) Тверда, перекональна запевнення у чомусь, обіцянка зробити щось.
Заприсяга — історична назва присяги, яку давали козаки під час вступу до Запорозької Січі, зобов’язуючись вірно служити товариству, дотримуватися його законів та захищати його інтереси.
Заприсяга — узагальнена назва урочистої клятви або обітниці, особливо в контексті козацьких традицій та військового братерства.
1. Покритися краплями рідини внаслідок інтенсивного бризкання або потрапляння бризок на поверхню.
2. Розм. Сильно заплакати, залитися слізьми (про людину, особливо дитину).
3. Розм. Почати інтенсивно бризкати, розпорошувати рідину (про пристрій, отвір тощо).
1. Почати прискати, бризкати рідиною; оббризкати когось, щось.
2. Розпочати інтенсивне розпилення, розбризкування чогось (наприклад, води, отрутохімікатів).
3. Перен., розм. Почати плакати, ридати, часто нестримно і голосно.
1. (розм.) Стати примхливим, почати приндитися; закапризничати, зарозмовлятися.
2. (перен., розм.) Завагатися, затриматися через надмірну вибагливість, прискіпливість або небажання діяти.
1. Ставати помітним, привертати до себе увагу; виділятися серед інших.
2. (розм.) Починати помічатися, ставати видимим, очевидним (про явище, ознаку тощо).
1. Помітити, звернути увагу на когось або щось, виділити серед іншого.
2. Зробити коротку письмову або усну замітку, позначку про щось для пам’яті.
3. (розм.) Сказати на когось, донести, наклепати.