1. Стан, коли хтось має певні знання про щось або когось, обізнаність у чомусь, засвоєння інформації.
2. Наявність досвіду, практичних навичок або загальних відомостей у певній галузі, що є результатом попереднього вивчення чи контакту.
-
розбраковувачка
Розбраковувачка — жіночий відповідник до слова “розбраковувач”: жінка або дівчина, яка займається розбраковуванням, тобто сортуванням продукції, товарів, деталей з метою відділення бракованих, неякісних або невідповідних стандартам одиниць.
Розбраковувачка — технічний пристрій, механізм або автоматизована машина, призначена для автоматичного сортування, перевірки та відсіювання бракованих виробів, напівфабрикатів або компонентів у виробничому процесі.
-
ознайомлення
1. Дія за значенням дієслова “ознайомити” — надання інформації про щось, повідомлення відомостей, завдяки яким людина отримує загальне уявлення про предмет, явище тощо.
2. Результат такої дії — стан, коли особа володіє певними відомостями, загальними знаннями про щось.
3. (У документообігу та офіційному мовленні) Процедура представлення документу, матеріалу чи інформації для огляду та вивчення з метою інформування.
-
розбракувальний
Який стосується розбракування, призначений для розбракування (відбракування, відбору за якістю).
-
ознайомлювання
Процес дії за значенням дієслова «ознайомлювати» — надання інформації, відомостей про щось або когось, сприяння отриманню знань, уявлень про певний предмет, явище тощо.
Результат такої дії — отримані знання, уявлення, інформація про щось; стан обізнаності в певному питанні.
-
розбракування
1. Процес відбору, сортування або відсіювання чогось за певними критеріями, зокрема бракування (визнання непридатним) продукції, товарів, матеріалів тощо.
2. У переносному значенні — суворий відбір, критичний аналіз або відкидання чогось непотрібного, наприклад, ідей, пропозицій, кандидатів.
-
розбракувати
1. Відібрати, відсортувати брак, невідповідні стандартам або вимогам предмети, продукцію тощо.
2. Розібрати, оцінити когось або щось, виявивши недоліки, вади; розкритикувати, осудити.
-
ознайомлювати
1. Докладно повідомляти когось про щось, подавати відомості, інформацію, робити певний факт, явище або обставини відомими, зрозумілими для когось.
2. Давати можливість дізнатися про щось, побачити щось, вивчити щось на практиці для отримання уявлення або знань.
3. (у пасивному стані) Отримувати знання, відомості про щось, дізнаватися, вивчати щось, входити в суть справи.
-
розбракуватися
1. Розмовляти, обмінюватися думками, вести бесіду (часто тривалу або жваву).
2. Розмовляти, спілкуватися з кимось, знайомитися під час розмови.
-
ознайомлюватися
Отримувати відомості про щось, вивчати, дізнаватися про когось або щось.
Вступати в контакт з чимось, починати знайомство з чимось (наприклад, з новою роботою, технікою).
У юридичній практиці: переглядати, вивчати матеріали справи, документи тощо.