Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова ловити; полювання, рибальство як вид господарської діяльності або промислу.
2. (у спеціальному вживанні) Назва одного з традиційних господарських промислів, пов’язаного з добуванням диких тварин (звірів, птахів, риб) у певній місцевості, наприклад, боброве ловецтво, соколине ловецтво.
1. Той, хто займається ловлею (риби, звіра, птахів); рибалка, мисливець.
2. Переносно: той, хто вправно, майстерно щось здобуває або захоплює.
3. Заст. Власна назва сузір’я та знака зодіаку, що відповідає сучасним назвам “Стрілець” або “Змієносець”.
1. Стосовний до Ловець, пов’язаний із цим населеним пунктом (наприклад, Ловець у Словаччині).
2. Стосовний до Ловець, пов’язаний із цим населеним пунктом (наприклад, Ловець у Польщі).
3. Стосовний до Ловець, пов’язаний із цим населеним пунктом (наприклад, Ловець у Болгарії).
Ловранкувати — у власній назві «Ловранкувати» (від назви хорватського міста Ловран) — означатиме брати участь у традиційному щорічному фестивалі черешні у місті Ловран, що включає святкування, дегустацію черешні та пов’язані з цим заходи.
Власна назва, що походить від прізвища українського футболіста та тренера Романа Ловранку, яка вживається в значенні: невдало, невпевнено або з помилками виконувати дії, характерні для захисника у футболі (наприклад, грати у захисті, відбирати м’яч, діяти у відборі).
Вживається переважно в інтернет-спільнотах та футбольному сленгу для іронічної характеристики гри футболіста, яка асоціюється з типовим, на думку коментаторів, стилем гри Р. Ловранку.
Ловранок — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
1. Який стосується полювання, призначений для полювання (про тварин).
2. Який має хист до полювання, вправний у полюванні (про тварин).
3. У давнину: який стосувався організації княжого чи королівського полювання; також — посада керівника полюваннями при дворі монарха.
1. Глибока, зазвичай поросла рослинністю балка або яруг; заглибина в землі, що утворює природне сховище.
2. У комп’ютерній термінології — файл або запис, що автоматично фіксує (протоколює) події, дії або зміни в системі для подальшого аналізу.
3. Застаріле позначення великого колоди або цільного стовбура дерева.
Логагнозія — у медицині та психології: порушення здатності розуміти мову (як усну, так і письмову) внаслідок ураження певних ділянок кори головного мозку, при цьому фізичний слух та зір залишаються непорушеними.
Логаед — у давньогрецькій метриці: віршовий розмір, утворений поєднанням довгих і коротких складів, що характеризується зміною хорея (— U) та ямба (U —) у межах одного рядка.
Логаед — у сучасному віршуванні: складникова стопа або поєднання стоп, що повторюється у вірші, утворене комбінацією дво- та трискладових метрів (наприклад, поєднання хорея та дактиля).