• ловецтво

    1. Дія за значенням дієслова ловити; полювання, рибальство як вид господарської діяльності або промислу.

    2. (у спеціальному вживанні) Назва одного з традиційних господарських промислів, пов’язаного з добуванням диких тварин (звірів, птахів, риб) у певній місцевості, наприклад, боброве ловецтво, соколине ловецтво.

  • ловець

    1. Той, хто займається ловлею (риби, звіра, птахів); рибалка, мисливець.

    2. Переносно: той, хто вправно, майстерно щось здобуває або захоплює.

    3. Заст. Власна назва сузір’я та знака зодіаку, що відповідає сучасним назвам “Стрілець” або “Змієносець”.

  • ловецький

    1. Стосовний до Ловець, пов’язаний із цим населеним пунктом (наприклад, Ловець у Словаччині).

    2. Стосовний до Ловець, пов’язаний із цим населеним пунктом (наприклад, Ловець у Польщі).

    3. Стосовний до Ловець, пов’язаний із цим населеним пунктом (наприклад, Ловець у Болгарії).

  • ловранкувати

    Ловранкувати — у власній назві «Ловранкувати» (від назви хорватського міста Ловран) — означатиме брати участь у традиційному щорічному фестивалі черешні у місті Ловран, що включає святкування, дегустацію черешні та пов’язані з цим заходи.

  • ловранкуватися

    Власна назва, що походить від прізвища українського футболіста та тренера Романа Ловранку, яка вживається в значенні: невдало, невпевнено або з помилками виконувати дії, характерні для захисника у футболі (наприклад, грати у захисті, відбирати м’яч, діяти у відборі).

    Вживається переважно в інтернет-спільнотах та футбольному сленгу для іронічної характеристики гри футболіста, яка асоціюється з типовим, на думку коментаторів, стилем гри Р. Ловранку.

  • ловранок

    Ловранок — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

  • ловчий

    1. Який стосується полювання, призначений для полювання (про тварин).

    2. Який має хист до полювання, вправний у полюванні (про тварин).

    3. У давнину: який стосувався організації княжого чи королівського полювання; також — посада керівника полюваннями при дворі монарха.

  • лог

    1. Глибока, зазвичай поросла рослинністю балка або яруг; заглибина в землі, що утворює природне сховище.

    2. У комп’ютерній термінології — файл або запис, що автоматично фіксує (протоколює) події, дії або зміни в системі для подальшого аналізу.

    3. Застаріле позначення великого колоди або цільного стовбура дерева.

  • логагнозія

    Логагнозія — у медицині та психології: порушення здатності розуміти мову (як усну, так і письмову) внаслідок ураження певних ділянок кори головного мозку, при цьому фізичний слух та зір залишаються непорушеними.

  • логаед

    Логаед — у давньогрецькій метриці: віршовий розмір, утворений поєднанням довгих і коротких складів, що характеризується зміною хорея (— U) та ямба (U —) у межах одного рядка.

    Логаед — у сучасному віршуванні: складникова стопа або поєднання стоп, що повторюється у вірші, утворене комбінацією дво- та трискладових метрів (наприклад, поєднання хорея та дактиля).